Вадим Ферзь Не знаю, що мені робити, На грішному як жити світі? Так! Ми скоряємось гріхам. І я також роблю їх сам, Але мені морозить душу Тривога: що ж то я роблю? Й краплини сліз жар щік все сушить. Я що люблю – те і гублю! Не знаю, чом все […]
Daily Archives: 11.08.2018
49 posts
Куди йдемО? До раю, чи до пекла? Не зна цього ніхто. Народ грішить. І день і ніч я думаю запекло: Куди я сам потраплю у ту мить? Немає на цім світі, щоб той зміг Творити вічно і добро і благо. Ми відчуваємо ту сильну спрагу. О Бог! Нас гріх великий […]
Был вечер душистый и ясный. В глазах мельтешил снег искристый, Закат горит огнеопасно – Картина от Ра-пейзажиста. Заводы на принтере окон Копируют запад. Восходит Луна – пилигрим одинокий, Гуляет по бледному своду. А небо огромной ладьею Над сонным селом проплывает… Изящно в поселки заходит Ночь, звёздами ярко мерцая. Как парус […]
Якби ж ті знали павичі, про що народ простий мовчить, то беззаконня б не творили та не пушили хвіст і крила, в джерело влади плюючи. Коли б те знали палачі… За що, не знаю, називають мою країну тихим раєм – народ в ній мучився колись, рікою сльози там лились, […]
Охотясь, злая шакалов стая Напасть готова в любой момент. И бьется жертва, изнемогая, Она в ловушке. Спасенья нет! Шакалы рады сожрать и падаль, Но ослабевший попался лев. Им, оголтелым, того и надо! И остывает кровь на земле. Их здесь немало, таких шакалов, Среди людишек знакомых есть! Пока силен ты – […]
Посмотрите: покров багряный Накрывает пресветлый лик, Будто капает кровь Дианы! Каждый слышит вселенский крик. Беспощадный Марс торжествуя, За собою беду несет… Как самбуку, пьет кровь людскую, Жертвы требует… Чей черед?
Мой смысл, моё второе я, Ты ксерокопия моя В уменьшенном масштабе лет! И появился ты на свет, Как самый ценный божий дар! С тобою – не страшна беда! Малыш, познать мир не спеши, C твоей невинностью души Побудь в своем мирке, Как в светлом райском уголке, Реальность так сурова, зла! […]
Вот вечер с голубого фартука Взял солнце и стряхнул, как яблоко, А там и горизонта лезвие Его напополам разрезало, А ночь – девица черноокая, Частицу солнца желтобокую Скалой натёрла, словно тёрочкой, И съела, а вторую долечку В подол свой звёздотканный спрятала. А мгла – сестра её – заплакала Под утро […]
Луна с моих губ слизала Коралловый дикий цвет. Ей цвета алого мало – Затмение выкрало свет. Вздымается рыхлая почва, Наехал земле на грудь Каток увесистой ночи, Неезженый – Млечный Путь. Ресницы дремлют, как птицы, Стреножил их снегопад. Зима холодные спицы Продолжит в меня вонзать.
Вже зустріла яскраву вечірню зорю Посміхнулася небу привітно… Обійняти тебе я бажанням горю… В сон до мене прийди непомітно. О, мій Ангеле, ніжних, щасливих ночей, Може кроків твоїх і не чую, Але поглядом лише торкнешся очей, Я любов твою серцем відчую…
Гасне казковий рубіновий вечір, Чарами серце моє оповито. Місячне сяйво яскраве безпечне Пада на сонні поля оксамитом. Зорi в хмаринках блукають, як зграя, Сяйво слабке їх, і синій серпанок Темні віконця хатин відбивають. Кидають тіні дерева на ґанок. Дзеркалом срібним полискує річка. Вітер-шпигун заглядає у вiкна. В тиші тополя […]
Ніч лізе у вікно моє. Сиджу один, гадаю: Чому у багачів все є, А в жебраків немає? Чому поетам тяжко всім І добрим людям жити? Туман ляга на сонний дім І місяць став світити. Та слабко світить крізь туман, Надія слабко дише, Все покрива якийсь дурман, Душі не вкриє лише. […]
Куди подітися? Не знаю. І чим радіти в тишині? Нічого вічного немає, Минають дні – і всі сумні. Неначе мрія та остання, Тіка від мене давня мить. Нехай вона – дзвінниця рання – В степах далеких продзвенить. Могили в затишку чорніють, Співають з вітрами степів, Але ніхто не зрозуміє Святий […]
Чим ширше для обіймів руки, Тим більше місця для ударів. Не відкривайте людям душу, Не вбережетесь від обманів. Не віддавайте іншим серце, Не вбережуть, помнуть, загублять. Й не сподівайтеся на щирість, вас щиро ,може, тільки згублять. Слова не чуйте, тільки вчинки, Покажуть справжнє людське Я. Бо здалеку не відрізнити Отруйну […]
Чуєш, як серце закохане вмить закипає, Як хміліє безжалісно від любові? Говори зі мною на диявольській мові, Бо Квітка Червона в мені розквітає. Чуєш, як серце у грудях палає, Охоплене полум’ям диким немов би? Бачиш, червоне вино стало кров’ю, а кров – червоним вином? Уявляєш? Чуєш, як вітер шепоче нам […]
Мені, ти повна протилежність Автоматичною жорстокістю повен Та твоя поведінка викликає залежність Ти, як божевільний істеричний феномен Ти потайки волієш бути диким звіром Відчутним парадоксом у цьому житті Егоїстом, людино-подібним вампіром Головним злочинцем у кожній статті В твоєму ракурсі лише лихий світ А ти в ньому ніби охочий вбивати Долати […]
Нестерпно! Як мене нудить від вас Від ваших звичок кидати курити Від обгорток, які лиш так, про запас А життя своє, лиш би прожити Жінки, яким завжди і всюди не те Чоловіки, які міняють “знайомих” Назву це простіше, ви з ними спите! А пам”ятаєте лише перших і сьомих Як міняєте […]
Моє життя, як човен пливе, Його море оточує сумне, Різні хвилі вбік його гойдають. День за днем, за роком роки, Перетинаю різні в нім світи — Скрізь одна одноманітність, знаєш… Але буває і радісна мить, Коли неба бачу я блакить — Серце тоді мовби завмирає… По життю я вільно іду, […]