Дитина — це художній твір батьків, Як необхідно це нам зрозуміти! Чимало сказано вагомих слів, Що найцінніший скарб — це наші діти! В солодких росах пелюстки лілей, І п’янко пахнуть вечори погожі… Себе виховуйте, батьки, а не дітей — Вони на вас все рівно будуть схожі!
Monthly Archives: Серпень 2019
79 posts
Не зневіряйтесь, коли друзі вас обмовлять, І винними вас зроблять без вини! Наші думки нещасними нас роблять – І роблять нас щасливими вони! Нехай стають ваші думки зірками, І надихають на достойний крок, Течуть ласкавими і ніжними струмками,.. Все, що ми є – це наслідки думок!
Ключі до серця – співстраждання, Коли рида чиясь душа!.. І ось тобі від споглядання, Неначе власна біль, чужа! Ця біль сильніша за страждання, Хоч і не завжди ллється кров, Але це Бога пізнавання, Це – Таїнство і це – Любов!
Удвох залишилися ми по цей бік горизонту, алеї кінець розчинився серпанком озону, години спливають невидимо в ясність прозору. Задуха. У спеку тремтливу закована тиша, як сріблом кора на деревах розквітчана пишно, ні птахів, ні долі, лиш небо і Око Всевишнє. Для ока пейзаж, наче шахи для мозку і знову вино […]
*** Я горнусь до своєї землі, До її світанкового дива, Відчуваю всі болі й жалі І змережані ранами ниви. Я мовчу і пекучу сльозу Витираю щоразу, мов серцем, І вслухаюся в кожну грозу, Чи бідою вона не озветься. Я вдивляюся в неба блакить І єднаю зі стиглим колоссям. […]
Що ми знаєм про прапор землі, У якої відібрано тишу, У якої спалили політ, А душа лиш заплакано дише?! Що ми знаєм про матір оту, Що в навічній межі перед сином, Про налякану там сироту, У підвалі принишклу родину?! Що нам свято – крізь їхню біду? Чим […]
Не плач, моя нене, краплиною з неба. В долоні твої я дощем упаду. У сни ще не раз я прилину до тебе Й у Бога здоров’я тобі попрошу. Ти злих ворогів не суди, моя нене, Не винні, що серця не мають вони. Тобі ще матусю, життя своє треба Для […]
Февраль мне помнится, Тобой! В нём столько теплоты морозной В любовь, Ты, звала чистотой! Той красотой, всегда замёрзшой И не касаясь твоих губ… Я весь дрожал минутной страстью Вдруг, обжигался льдинкой рук Согревшись, Холодом, к ненастью Забыл, не слышал, Сердца стук! А с каждым годом лёд всё толще За завываньем, […]
Придёт время и Ты, оглянешься А меня, на Том месте — нет… Заболит твоё сердце, состаришься Больно станет душе… Столько лет! И покатится, горькой, слезиночка Только в сердце лишь добрые дни! Ты сказала тогда, половиночка… На всю жизнь нам с тобой по пути! Мы прожили легко и по правилам Да, […]
Спасибо! Веришь! За года! За то, что ты умела слушать За те… Обычные слова… Что наполняли светом душу Нам помнишь, было нелегко! Да только ты могла услышать Усталость сердца, моего… И как закат, шагал по крышах Ты видишь, эти дни прошли! Мы ценим их, сейчас иначе Спасибо! Знаешь! За мечты! […]
И проблемы уйдут, затерявшись вдали На прощанье взмахнув мне крылами Безутешными в небе летят журавли Всё по Миру проходит, волнами… Затуманится осень, заплачут дожди Вновь накроют леса листопадно… Все опавшие листья, забытые дни Что промчались уже безвозвратно Цвет померкнет Увы, потускнеют глаза Что светились, когда-то от счастья Потеряются где-то, под […]
Без п’ятнадцяти осінь, а ще хочеться літа. А ще хочеться ніжитись під сонячним світлом. А ще хочеться мріяти, і пісок поміж пальців, Тільки скоро годинник знову осінь покаже. Без п’ятнадцяти осінь, а ще хочеться літа. І душа роздягнена, зовсім-зовсім не одіта. Не вдягається бідна, іще хоче тепла, Але осінь […]
Виконувать Закон Господь не вимагає І не залякує, не ставить нам умов — Господь як Батько люблячий благає Лиш відповісти нам любов‘ю на любов!
Стоїть, як мур, Владика Агафангел, Відкриті навстіж Царськії Врата – Великий вхід!.. І білолиций Ангел Йому у очі ніжно загляда!
Душа тремтінням срібної струни Жагуче починала голосити, І бачив я себе зі сторони, І неможливо словом пояснити!.. Над Вівтарем засяяв ореол, Від крил архангелів довкіл все стало біло, Я Чашу з Хлібом переносив на Престол, А в дійсності – на Гріб Христове Тіло!
Міражами життя оповите мов осінь серпанками, Мов місяць зорями у травневу ніч, Ти завжди втікала холодними ранками, Бо насправді не в наших словах була річ. Життя за тенетами власних ілюзій, Надуманих правил без справжніх причин, Ти завжди любила, щоб без прилюдій І без надії у вирі подій. А потім верталась […]
Він кохав її тільки очима, І не смів доторкнутись рукою. Увесь час стояв за її плечима, Розумів – може бути терпкою. Він кохав її тільки очима, І не смів розказати нікому. Так хотів бути поруч із нею, Та її душа належала чужому. Він кохав її тільки думками, Доторкався […]
Давай почнемо я із Заходу ти з Сходу, давай уявимо – зустрілись перший раз. Забудемо все, піднімемось зі споду, а почуття нехай танцюють падеграс. Навіщо фрази нам потрібні, любий? Вже наші очі вимовили все. Давай життя вдихнемо повні груди, нехай воно в коханні нас несе.