Літо зимою раптово повернулось – сухим листочком. * * * Що було вчора, що буде завтра – будні наше і життя. * * * Не йдуть роки у нікуди.У нашій пам,яті вони. * * * … а наді мною повний місяць,перед мною – лише ти… * * * Може, невчасно […]
Monthly Archives: Грудень 2019
51 posts
Коли вітрило вашого кохання Вже хвилі поглинатимуть бурхливі, Задайте головне собі питання: Ви хочете праві буть, чи щасливі?
«Мавка» Твої зелені очі із глибини лісів Про них нажаль ні разу, я не писав віршів Граційна наче мавка, літаєш між казок Повітря лиш зробивши, малесенький ковток Ховаєш свої очі, від світу ту красу Ступають босі ноги, у лісову росу Відкрите твоє серце, закохана душа Неначе поселилась, на зажди […]
(Автор Наталія Глиняна) Летять у вирій журавлі… Летять й зажурені лелеки… З своєї рідної землі, У теплий край, що так далеко. Тут вили гнізда на горі, Росли маленькі пташенята. А зовсім зранку – на зорі, Прийшов вже час їм відлітати. Крилом змахнули з вишини, Між хмар були […]
..сумні часи..сумні години.. ..і подих ніби занімів.. ..від павуків і павутиння.. ..від гризунів та тарганів.. ..і вся мерзота ця навкруги.. ..в тілах..обличчях наших “слуг”.. ..зростає..більшиться напруга.. ..страждають душі від наруг.. ..нахабством робляться помилки.. ..нахабством зрада там щодня.. ..безмізкові ділки й кавалки.. ..і множиться в брехні брехня.. ..і закипає лід підшкірно.. […]
Різдво душі Різдво душі, я жду твою обнову, Складаю руки й вірю в чудеса, Коли зоря засяє загадково Й навкруг озветься тишею краса. Переберу минуле, мов намисто, Просію щось за винятком чогось, Згорну умить з душі усе геть чисто, Що обернулось тінню й не збулось. І пригорнусь […]
Смуток, горе, сльози, війни… Янгол плаче в небесах. Між людьми зростають стіни, Злоба світиться в очах Дорогі автомашини, Гроші, золото в думках. І не бачать вже людини Зі сльозами на очах. Матері в хустинах чорних, Знов ховатимуть синів… А війни все крутять жорна Хто майно в крові нажив. Я молюсь. […]
Я дякую всім, хто навчив мене… падати! Не вірити вітру, Не мружитись хитро, Не сіятись світлом, Не дихати підло І янгола крила прозорі не зрадити, А просто вставати і далі іти До мети! Я дякую всім, хто навчив мене…плакати! На міряти маски, Не вірити в казку, Плекати поразку, Шукати розв’язку, […]
Загляну я крізь роки у дитинство Така собі екскурсія на мить, Згадаю днів морозне чародійство, Коли снігів окутує блакить. Я пам’ятаю зими із снігами, Морозні й білі ранки у дворі, І по коліна снігу під ногами, І казку, що складають снігурі. А ще у пам’яті канікули зимові, Й санчата дід, […]
..рік до фінішу.. ..свиня вже постаріла.. ..щуреня з порогу зазира.. ..а душа вузлом зв’язала крила.. ..там жура.. ..привід є.. ..хіба ж бо він один??.. ..світло..газ..суди..війна та влада.. ..і сусіди..де той чортів тин??!!.. ..є Майдан..і є у раді зрада.. ..біль болить.. ..в душі вирує гнів.. ..від нікчем..від зрадників..від зради.. ..від прихованих […]
“Обіймів” Я хочу твоїх обіймів Вечірніх таких солодких Мов спалахів у сузір’ї На жаль, лиш таких коротких Засніженими стежками Дійти до твого будинку Щоб взяти тебе за руку Ну хоч би лиш на хвилинку Так хочу твоїх обіймів Що сон збережуть мій до ранку У сутінках надвечір’я Цигарку скурю […]
На квіти вітерець війнув – І пробудилась мертва тиша… Яким би сильним ти не був, Та лагідність завжди сильніша!
Хто знає міру – знає все І благо ближньому несе! Розсудливість, учора й нині, Є найцінніший дар людині! Вона дається за терпіння, Вона дається на спасіння! Вона, мов хмарка, осіняє Тих, хто Євангеліє читає. Вона смирить і вознесе! Хто знає міру – знає все!
Росте берізка одинока в полі, Повита, наче шаллю, у блакить… Любов зустріть – не подарунок долі, – Це нагорода, яку треба заслужить!
Стара хата.Піч. Б,ється полум,я у ній. Я,малий, гріюсь. * * * Он, пасеться кінь на лузі.Але сумно йому : “Чому сам?” * * * Вигнулась хмара, переповнена дощем. Вже би звільнитись… * * * І не віриться, що вже стає минулим коса. Батькова. * * * Не йди від мене, […]
Без лицемірства, без прикрас, Щоб серце з Господом з’єднати, Свята Земля чекає вас, Як на дітей чекає Мати!
Якщо б нам пам’ятати це щоразу, Прийшовши до церковного порогу, Простити свому ближньому обрАзу – Це більше, ніж принести жертву Богу! У Бозі, що не день – то все чудесний! Вже дзвони на вечірню сповістили… Прощає нам гріхи Отець Небесний, Якщо і ми від серця всім простили!