Немає спокою. Нема. Душа у грудях хоч й німа, Як птаха в клітці, б’ється дико, І тільки в серці чутно звук Що каже нам: «тук-тук, тук-тук, – Дивись, бо може статись лихо!» Немає снігу, хоч й зима, Вночі надворі скрізь пітьма Земля чорніє разом з небом, І лише вдень зникає […]
Monthly Archives: Квітень 2020
1092 posts
Неонілі Володимирівні Романовій Красива жінка Неоніла на фото, як і у житті, струнке й чарівне її тіло таке жіночне у платті, що забуваєш мимоволі про її особистий вік, й закохуєшся проти волі, як у дівчисько чоловік, що починаєш вірить в чудо, як взірець втілення краси, яку з собою несуть люди […]
Зверху з хмаринки в небі падає сніг, літають сніжинки і лягають до ніг, летять нам назустріч прямо в лице, огортають зусібіч й беруть у кільце, заворожують погляд, беруть у полон, на думці нас ловлять, що це ніби сон, який по інерції вводить нас в транс і в конвергенції виклика резонанс, […]
Ми, все таки, – слов’яни до кісток! Кістми в історії вся встелена дорога, але ми вкотре кричимо убого: «Героям – слава!», най крізь терни до зірок. В нас славу здобувають в боях – мабуть, ще від початку – від Сварога, може, тому і рідко просять в Бога прощення і покаяння […]
Думки римуються у вірші Під впливом ритму почуття, Які бувають кращі й гірші, Такі ж, як і наше життя. І не важливо, що хто думав, Й байдуже, хто щось там казав, Важливо – з радістю чи з сумом Він день прожитий відчував. Тому що суть людська не в тому, Щоб […]
При написанні звуків мови Потрібні розділові знаки. Він любив ставити скрізь коми, Вона ж любила ставить крапки. Вони були ледь-ледь знайомі, Хоч й ставились в однім рядку. Він і вона – в одному домі – Теж проживали на віку. З якого дива – невідомо – Переплелися їх шляхи І об’єднали […]
О, рідна мово! Ти моя криниця, В якій на дні є життєдайне джерело, Яке своїм багатством слів іскриться І живить душу, як вода – зело.* Я не дозволю, щоб тебе сквернили Поганим словом й чиїмсь язиком, Хочу, щоб з криниці люди пили, Як воду, мову з чарівним смаком. О, мово […]
Життя людське – не жарт, і смерть – завжди серйозно. Хто чого в житті варт, смерть знає скрупульозно. Буває, що азарт веде нас переможно, але успішний старт фінішу не тотожний. Життя людське – не жарт… Як шлях у рай чи в ад й маршрутний лист дорожній. В житті шляху назад […]
Рондо метаморфозу* Упала корона донизу У нашої шляхти** відразу, Як тільки із гнилі і слизу В легенях знайшли в нас заразу. Страх маскою вріс у мармизу***, Ввійшовши у відчаю фазу, Й личина**** зазнала стриптизу, Відкривши гниле нутро зразу, Як впала корона донизу. Ввійшла Україна у кризу Начебто як по заказу. […]
Світ, як у павутинні, в проводах обкутаний, обплетений, обснований, сіткою неначе заґратований і зв’язаний в спорудах і дахах, захоплює в полон вже при пологах й для кожного вже приготований, зі зручностями усіма влаштований, стрічає нас в містах на всіх дорогах світ, як у павутинні, в проводах… З фасадами в вітринах […]
Чудовий день! Пташки пісень співають і на деревах вже бруньки всі оживають – бубнявіють, бучавіють і набухають, і молодесенькі листочки розпускають по всім гіллі, а на землі теж зеленіє трава весняна, молода на сонці мліє, а десь у полі звіддаля лисніє в відблисках рілля – зерна чекає, весна запрошує в […]
Зима повернулася знов в Україну, Напевно, забулася, що вже весна, Накидала снігу по самі коліна Й на сорок святих розгулялась сповна. Сніжинки спадали з небес, як пір’їни, Й летіли донизу, до самого дна, Вкривали дерева, будинки, стежини Й довкола поширювалась білизна, Зима повернулася… Діти зраділи, що врешті зустрінуть Справжню зиму, […]
Хотите булочку с корицей? Чаю? Вот,садитесь,стул. Кофе аромат дымится. Ресница падает. Глотнул. Кровать одна и только стены. Напротив две двери миров. Почему мы здесь? Иль гены? Остановился ход часов. Межмирье. Остановка жизни. Новый смысл. Переход. Белый свет. И кофе брызни. Куда вторая дверь ведёт? С корицей булочка и кофе – […]
Втратити легко, та повернути важко. Не забувайте це і бережіть любов, Вона ж не та крилата пташка, Що тільки літо, прилітає знов. Якщо зникає, то уже назавжди І більше не повернеться в серця, Які горіли ніби вічним літом, В них вже назавжди лишиться зима. Холодна й люта, без тепла й […]
Она плачет и слева в груди что-то жжет, Это чувство знакомо ей, даже привычно. Вытрет слезы рукою и дальше пойдет, Все пройдет непременно, все будет отлично. И давно уж усвоен жестокий урок: Всегда помни что ты у себя лишь одна, Где не ценят тебя – там не твой уголок , […]
Не ті слова сьогодні на душі. Не та печаль сьогодні тишу оре. Зима застигла снігом на соші, і сонця блиск ховає у комору. Безлюдний світ втопивсь у мерзлоті. Слідів тікає цівка безкінечна. Не ті слова. І враження не ті. Лише зима здається що доречна.
Можливо помилялися не Ви, а з долею щось трапилось моєю, торкнулось потойбічне голови, чи просто встав з ноги я не тієї. У світі холодів та німоти, якоїсь неозначеної скрути, можливо Вам хотілось простоти, а я не міг таким довіку бути.