Daily Archives: 11.05.2020
10 posts
А я прошу тебе: іди, хоч серце крається від болю, і замітатиме сліди зима холодна за тобою… Ні сліз, ні слів, ні почуттів, і бути разом – вже занадто. Ми загубились серед снів, лишивши сум собі на згадку… Світлана Березняк
Просто я стомилась дуже-дуже – прихисти у себе на плечі, заховай від поглядів байдужих й ні про що на світі не мовчи: голос твій шурхоче сторінками всіх життів, записаних в віках, бо без тебе і мене б не сталось, піснею розлитої в рядках!… Світлана Березняк
Розхвилювалося Чорнеє море З вітром на ноті високій говорить. Ой лишенько! Що ж це за горе? За обрієм сонечко, ген, майорить. Високо в небо чайки злетіли, Від хвилі морської втікали вони. Насолоди такої аж ніяк не хотіли, Змахнули крильми, мов звуком струни, В небесних просторах, вмить, розчинились. Ворожнеча із вітром […]
У лісову, смарагдову кишеню Весна сипнула білих перлів жменю. Зронила намистинки попід Дубом, Де Хміль, по-парубоцьки, грає чубом… І в тій земній красі є щось святе – Соромлячись, Конвалія цвіте… Покірний погляд і сорочечка розшита До п’ят самих зеленим оксамитом, Замріяна і трішечки сумна – До діда Дуба хилиться вона… […]
Я твоя паломниця, славнозвісна Мекко. Я ввійшла до серця, там знайшла безпеку. Довго я молилася, з вечора до ранку, Щоби ти леліяв ревну мусульманку, Щоб мене голубив, не шукав коханки, Лиш мені присвячував вечори й світанки… Нашу першу зустріч пам’ятаю й досі. Згадкою про неї є пасмо волосся. Ось і […]
Мені сьогодні літечко наснилось… У капелюхах соняхи крислаті, За обрій сонце колесом котилось… І колос супив брови волохаті! Така погожа і спокійна днина! І квітнуть рожі в мами попід тином… Автор Оксана Смішко
Ꮇіᴄячнᴇ ᴄяйʙᴏ ɜ ʙідᴛінᴋᴏʍ іᴩᴏнії Пᴀᴧᴋᴏ ᴦᴏᴧубиᴛь ɜбᴇнᴛᴇжᴇну, ᴄᴛᴏʍᴧᴇну Ꭰуɯу… Ꮧᴏᴄᴋᴏчᴇ чуᴛᴛєʙᴏ ᴄᴨᴏᴋуᴄᴏю, Ꮇᴀниᴛь бᴀжᴀнняʍ, ʍᴀᴄᴋуючи уᴄʍіɯᴋу. Ꮶᴀɜᴋᴀ ᴩᴏɜᴛᴀнᴇ, ᴄᴨᴏᴧᴏхᴀнᴀ ᴏбᴩієʍ, Ꮗᴏ ɜᴀᴦᴏᴩᴀєᴛьᴄя ʙᴩᴀніɯніʍ ᴦᴏʍᴏнᴏʍ. Ꮞᴀᴄ ɯʙидᴋᴏᴨᴧинний. Ꮋᴀᴄᴛуᴨнᴀ іᴄᴛᴏᴩія? Ᏼ ᴄᴇᴩці ʙʍᴏᴄᴛиᴧᴀᴄь ᴨᴇᴋучᴀ іᴩᴏнія…
Гілка калини у білому цвіті, Ніби дівочий віночок весільний Гарний, пахучий, чистий і ніжний, Що прикрашає юнки голівку. Гілка калини у літнюю пору, Наче маленький стібок пречудовий На вишиванці зеленій природи, Значить калинонька рясно зародить. Гілка калини під час падолисту, Неначе червоне перлове намисто На жовто-багряній довгій сорочці, Яку дарувала […]