Сиділа я і мріяла у тиші, Йде лекція,всі пишуть і мовчать. А в зошиті рука римує вірші, Я думаю, як вірша розпочать. На етиці вивчаємо «кохання», І вчитель через паузу спитав: Це почуття – це радість, чи страждання? Й сердито зошит в мене цей забрав. Гортав, завмерши, не сказав ні […]
Daily Archives: 06.08.2020
53 posts
Світанкове розголосся, Ледве зібране волосся, Аромати трав – медові. Вітру в вітах тихий шепіт, Серця невгамовний трепет. І мовчання – вище слова. Неба вранішні заграви, Плин туманів понад ставом, Подихів – затамування. Душа в душу, рука в руку, Страх прийдешньої розлуки. Це – народження кохання.
У тебе серце – холод і пустеля, Не зрозуміти радості життя. Тобі ніколи не відкриють двері У доброту – прекрасне відчуття. Я тут пишу, думки римую в вірші, Чи то у радості, може, у журбі, А ти новини всім розкажеш свіжі, Моє письмо – це байдуже тобі. Нічого проти я […]
І ось вже вечір, сонечко сідає, А я все в ліжку, нині ж вихідний, Ніде не йду, нікого не чекаю, Дивлюсь в вікно на захід цей рудий. То прокидаюсь, то у сон впадаю, І якось досі не зрозуміть мені, Чи то думками в небі десь літаю, Чи потопаю у казковім […]
Втомилася від буднів я солоних, Втомилася я жити під наказ. Уже тремтить натруджена долоня, І серденько тріпоче раз у раз. Чомусь пропала та жага польоту, І хочеться всі двері вмить закрити – Щоб завтра не піти знов на роботу, А просто вдома трохи відпочити. Я думаю – всьому виною осінь, […]
“Відмовся від любові”. Якщо вже й так, Нехай буде вино з кульбаб, Епітети в розмові. Щоб більш не зачепить Не ранити словами… Вино з кульбаб між нами Кожну мить, п’янить. А я все повертаюсь У день моєї болі: “Відмовся від любові…”- Ніяк не спам’ятаюсь. У грудях в міжребер’ї Застрягла пустка, […]
Звичайний поет у автобусі номер 140 Прямує з роботи (працює давно продавцем) Сьогодні весна, місяць квітень, сердитий вівторок… А ось і будинок. Зупинка за третім кільцем. А вдома поета ніхто не чекає, лиш стіни… І зошит старий, і бокал дорогого вина. Ще є шоколад, круасани і три апельсини, Неначе для […]
Ти хоч наснись, прошу мені наснись, Прийди в мої самотні ночі. Приємним дотиком мені явись, Сумні порадуй мої очі. Ти хоч наснись мені, прошу наснись, Не бачила давно облича твого Не розлучатися навік ми поклялись, Перед людьми і перед Богом. Та шось пішло не так, чужі ми стали, Не знаю […]
Ти не журися, друже, що не зимно, Природа спить, а сонце її будить. Давно так не було і дуже дивно… Хтось любить весну, а хтось зиму любить. Ти хочеш снігу, віхоли, морозу, Я хочу тиші, сонця і тепла, А у природи – лиш свої прогнози, І ось така сьогодні в […]
Я сьогодні така, як погода… Зранку – спокій, зимова врода, Трішки холод в душі, невроз… Мінімальний грудневий мороз. А з обіду, в емоціях, вперто Показала зиму відверто. І подула сніжком із поля… Ось така вже у мене доля… А на вечір бунтую щиро, І снігами вже всіх накрило… Не встигаю […]
Буває думки так і линуть, Є багато цікавих ідей. Чи то люди не все розуміють, Чи то я не розумію людей. Свіжі погляди, серце гаряче, І старання ці є від душі. Я людина – сміюся і плачу, І в емоціях пишу вірші… Хочу вірити в щирість, що маю, І не […]
Обіцянки. Політика. Зміни. Віра в краще. Майбутнє – без болю. Але як пояснити дитині, Як щасливими бути без бою? Скрізь агресія, принципи, гроші Хочуть правити ними й тобою. Як сказати маленькій дитині – Жити треба лиш з миром, без бою… За знервованість лиш обійняти, А за злочин карати законом, Як […]
Ти вивчив мене напам’ять, немов по шкільній програмі, І здав на 12 балів такий непростий екзамен. Готовий писать дипломну, неначе ти “ВУЗ” закінчив, І розповідь, десь трьохтомну. Мене ти напам’ять вивчив. Та збій вмить дала програма, помилка не орфографічна… Я різко чужою стала – нескорена і незвична. Ти знову не […]
Обіймайте своїх дітей. Обіймайте їх вже сьогодні. Щоб не стали вони чужі, щоб не стали вони холодні. Научайте дітей добру, научайте дітей любити, Бо життя пролетить, як мить. Ми підемо, а їм тут жити. Поцілуйте дітей. Скажіть, що то скарб найбагатший в світі. І вночі, і удень любіть. Бо це […]
Підкрався вечір тихо під вікно І місяцем моргнув грайливо близько, Розкинув своє синє полотно Та почепив там зоряне намсто. Івишиваною фіранкою воно Гойднулось в вікнах білої хатини, Закутало усіх казковим сном, Аж поки ранок в шибку не заблимав. 2020 р.
Просто живу щасливо, Як тисячі інших людей. Вірю у казку і диво – Кожен із нас Прометей! Сотні доріг відкриваю. Мудрість шукаю без меж! Знаю, коли щось втрачаєш, Згодом найкраще знайдеш!
Ти моє надприродне явище, Так люблю і водночас боюся, Що одного дня приземлюся На тобою залишене згарище. Ти моя дивовижна причина, Прокидатися зранку і жити. Так не можна, сильно любити, Але ж ти надприродна людина. Я ж тебе вже ніколи не відпущу Із своєї душі світелка, Твої очі моя надчудова […]