Кто летает за окошком, c неба бросит лепесток? Это ветер разлетался, у него путь недалёк. Он уносит во тьму ночи да под полною Луной быстрых ведьмочек, охочих к перелёту в час ночной. Это ведьмочка летала каждая да на метле и они не уставали: Хэллоуин во дворе. Взмывают […]
Monthly Archives: Листопад 2020
414 posts
Смерті ніхто не чекає, Вона завжди приходить сама. Її нікому, ніколи, ніхто не бажає, Вона темна, жорстока і зла. Її очі горять від жадоби. Вона ладна забрати все. Смерті люди усі до вподоби, Але людям смерть – це одне: Це рана, що завжди сочиться І загоїтись не може ніяк; Це […]
Коли зарадити не можеш, Біді в своєму ти житті, Нічим, ніяк не допоможеш, Усе пливе у сум’ятті. Ти розумієш, що безсилий, Чудес на світі не буває. Ти розумієш, що безкрилий, В людини крил давно немає. Біда, як хуга, свище, виє, Шукає скрізь собі покірних. У дім вбіжить і довго ниє. […]
Чому без тебе сумно так? Чому все так, а не інак? Чому я поглядом тебе шукаю? Чому без тебе я страждаю? Чому такий жорстокий ти? У своє серце ти впусти, Мою любов, мій страдний біль. Байдуже, що в серці в тебе заметіль! Її розвіє моя вірна любов, Що так палає […]
Твои руки, словно сталь Никак забыть я не могу И пряча личико под вуаль На вены рук твоих гляжу. Глаза твои горят в любви, Они хотят что-то сказать, И я прошу, ты не молчи Ведь мне не надо нагло врать. Губы шепчут непонятно, Пытаюсь что-то разобрать. Я думаю, и это […]
Для щастя треба зовсім-зовсім трохи: Жива-здорова – то і слава Богу. І найцінніші, що там не кажи, – То чиста совість, спокій на душі.
Я втомилась… Загубилась, Я попала в нікуди, Я пропала… заблудилась… Хто підкаже йти куди! І незнаючи дороги Я біжу туди й сюди, Оббиваючи пороги, Я шукаю де знайти? Безтурботну ту дівчину, Іскорки в очах якої… Освіщали ту стежину По якій ішла із школи. Дім вона хотіла рідний Де любов панує […]
Безмежно вдячна, Боженько, тобі За той момент, коли подарував мені ти крила, Коли відчула вперше я життя в собі, Коли напнулися долі вітрила. Благословенним будь же той момент, Коли тебе, моя красуне, народила. Спасибі, Боженько, тобі за комплімент, Любов і ласку, в якій я квіточку зростила; За пишний сад в […]
Жовто-гарячим золотом засяють осінні дні, де сонце золоте, і лагідне тепло триває, земля вже на спочинок йде. Улітку й навесні вона зростила земних щедрот різноманітний плід, та ось уже пора їй відпочити, часу життя триває хід. Тремтить із вітром лист, шепоче, може й думки навіює тобі, але які […]
Ходить, будить — нічку лудить, срібний місяць чарівний. Його люди не осудять, він безпечний, бо німий. Із за хмари виглядає, дивовижністю горить… В кожну душу зазирає, всім сподобатись кортить. Не похмурий, величавий, не змарнілий — молодий, чепурний такий — яскравий, білолиций, мовчазний… Не хотіти — не горіти у безмежності вогнів. […]
Ти – щастя моє трояндове. Ти – доля моя мережана. Чергую хореї з ямбами, А заморозки з пожежами. Ти – щастя моє ромашкове, Коханням палким гаптоване. До тебе в обійми пташкою Летіла б щодня схвильовано. Ти – ранки весняні росяні. Ти – стежка м’яка з покосами. По ній би […]
Есть у каждого проблемы И у Гришки есть одна. Каждый вечер его дома Ждёт ворчливая жена. Ночь проходит и с рассветом Неизбежен алгоритм, Будто ей за это платят, Целый день она ворчит. Жизнь Григория не сахар, А сплошная кислота. И друзья совет бросают “Новая нужна жена.” “Да […]
Молчание было недолгим, ты по-прежнему держишь меня близко! Ворвался в мою жизнь и подымаешь с глубины дна все утраченное, как штормом пронёсся, как бурей схватил и поднял! Обещать, как много ты умеешь именно обещать, без дрожи в голосе! А я исполнять, что шёпотом произнесла, без ожидания благодарности…
Ціловані вітром і сонцем зігріті Рум”яняться яблука в нашім саду, Отаву косити пора молоду, До осені котиться теплеє літо. Коротшають дні, стають довшими ночі, А на світанку холодна роса. Та літечко я відпускати не хочу, У серці моєму воно не згаса. 2017 р.
А знаєте, не варто завжди битись, Боротися до крові за усіх і все! Потрібно деколи з чим є змиритись. Покаятись – це спокій принесе! Забути власні “хочу”-“можу”-“буду”! Погоню за майбутнім усмирить. Очиститись від скверни, брехонь, бруду… І просто… Просто, як аскет, пожить!
Чай заварю для жовтня на прощання, У ковдру загорнусь і запалю камін. Послухаю палкі вогню зізнання Та сумно-радісний осінній диводзвін. І в затишку жовтневої негоди Станцюємо під африкансько-срібний блюз. В долонях довгожданної свободи Цілунком скріпимо осінній наш союз.