Наш край. У затінкови Чорної горы́ водов студена Тиса обмыває, и патронесов Божу Матір має… И гре́зна виноградної лозы́, й не лиш – бо рук роботящі має!.. У серці з Богом Се́влюш розцвітає! ————————————————————– Долина У́гоча й хребты Карпатські, и (повтою́юся) люди роботящі – для тіла й для душі туй […]
Monthly Archives: Серпень 2021
277 posts
Що за місячна дорога, Світлом небо залила?, Може це була підмога, Говорили небеса?… По шляху котився місяць, Наче, м’ячик золотий, Із середини світився, Промінь, коси розпустив… Розгадати б, цю загадку, Це Творіння в небесах, На Землі лише в догадках, А у поглядах – душа … 28.08.2021
Сыграй скрипач мне крики белых чаек Смычком по струнам порванной души, На длинных крыльях этих попрошаек Лечу в страну ,где строят миражи. Из пыли, грязи и людских трагедий Там создают проекты ярких грёз, Воздушные дворцы и звук соцветий, И фейерверки падающих звёзд. Сыграй скрипач, тебе я заплачу, Что […]
Які троянди чарівні?, Листочки в них, Мов діти, Ще свіжим бархатом Вони, Сховалися Між цвіту. Кругом чарівні пелюстки, Казкові форми квітів, І, ненароджені іще, Бутони невідкриті. Така залита красотою, Жива, і сочиться росою, А вранці, ніби щось співає Троянда, просто, вся аж сяє. У ній є, мрії і любов, Є […]
Україна – вишиванка, Твоє серце – моя ранка, Прапор долі,сонця в полі, Неба й Бога у підмогу. Розвівайся у простори, Наче море, синє море, Нехай вітер український, Сушить сльози материнські, Хай співає Україна, Про своє життя й калину, Дітям сонце хай дарує, Миром й щастям всіх чарує!!! 24.08.2017
Скоро осінь, лист в розливі, І рясніють золоті плоди, Засвітилися коралі на калині, Одягаються у дуги береги. Скоро осінь, небо у хмаринах, Знову парасольки дощові, І в вечірніх випадках хвилинок, Будуть жити у душі вірші. 27.08.2021
Збирає літо яблука в саду, А груша тишком осені чекає, Гукає вітер в полі тамаду, А біля річки вересень блукає. Квітують айстри пишно в квітнику, Між хмар вже промінь затишку шукає, Блукають сумно чаплі по ставку, А осінь в гості листопад гукає. Тумани впали ранкам на чоло, У сизій млі […]
Стояла, слухала весну, а це вона цвіла навколо і розквітали на очах квітки, трава росла у полі. Іще лежав в городах сніг і замітало ліс, і поле, ступала весна на поріг – зелене розквітало море. Незримо виткнулись в садах: вже білоцвіти забриніли, проміння сонця ще і ще потокам […]
Как же быстро становится прошлым Этот миг и строка. Пишу… Друг для друга – мы невозможны. Дышишь ты. Да, и я – дышу… Так бывает, когда гордыня Почему-то сильней любви… Когда мёд отдает полынью, Когда эго стучит внутри. Просто мы не в силах… Слабее… Безответней и чище… Как знать? Ты […]
Над озером осінь, І день в німоті, Над озером небо Блищить сивиною, Чи я тобі був У твоєму житті, І чи залишусь У тобі хоч луною? За озером сад, У саду тихі сни, За озером яблукам Падати скоро, А я іще тут, Хоч і тонше струни, А я іще пам’яттю […]
Якщо припустимо на сотню років,Кохання зникло на планеті зовсім,Серця, покинуті каміння купи,А душі, пилу у пустелі смуги. Поникли люди, крижані пейзажі,І квіти мляві, неживі насправді,Робота, справи та нудьга бездушна,Затихла внутрішня тривога, буря. Навіщо жити? Почуття відсутнє,Обійме холод і пітьма майбутнє,Для кого жити? Тут холодна брама,Навколо давить лиш сумна заграва… О, […]
Выбор. Что наша жизнь? Стезя крутая… И каждый выберет свою. Кому широкая, кому тернистая, кривая. определив дальнейшую судьбу. Один идёт вольготно. И нахально своим считая всё и вся, “Авось да пронесёт!” – беспечно в жестоком сердце говоря. Другой, не плача ,не стеная, тропинкой узкою свой тяжкий крест несёт. Шатаясь, падая, […]
Я знаю коли посміхаєшся ти, Хоча між нами сотні кілометрів. Бо в душі метелики летять всі догори, І феєрверком в серці розбиваються комети. Знаю коли плачеш чи сумуєш ти, Метелики падають униз безкрилі. Коли страх пробивається у твої сни, Він зустрічає моє військо вже на першій милі. Давно […]
. . – ТАК, Я ЩАСЛИВА! . . – БО ЖИВУ Я – НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ! – . . – БО ЖИВУ Я – У МИЛІЙ СЕРЦЮ СТОРОНІ! – . . […]
Попробуйте хоть раз догнать меня, Я бег замедлю, сбавлю обороты, Дистанцию, достойную коня, Я раньше пробегал в пылу охоты. Не отвести глаза, ты видишь цель, Идёшь по следу раненного зверя, А схватка с волком разве не дуэль За свой масштаб природного вольера. В погоне за добычей жизнь прошла, […]
Світанок майже останнього літнього дня несміливо відкрив очі. Спів пташок, які щоранку будили мене за вікном, змінився на поодинокі перегукування зухвалого вороння і зозуль. Небо, густо вкрите сивими, як дідуган, хмарами, дихало осінню. Трави і дерева ще не розуміли, що зовсім скоро все зміниться… Зміняться і вони, і все навколо […]
На небі місяця пів-блінчик, зоря щезає за зорьов; Уже й алфа́віт ся закінчив, они идуть з ня чередов – (про НTЇ мыслі все у рифмі!)… Душа банує* за душов… Вбы не забыти, я запи́шу – сонет ся скла́дать про ЛЮБОВ!) Бабинець Ю.Ю. Словник: *сумує
. . ПОСАДІТЬ КАЛИНУ КОЛО ХАТИ, АБИ КВІТНУЛА ЗЕМЛЯ! . .Одного гарного серпневого дня виглянула я на заквітчане подвір’я коло хати своєї… Як війнуло на мене ніжною прохолодою вранішнього повітря! Аж дух захопило! Як цілісіньку пригорщу цілющої джерельної води напилася… Так добре, легко, глибоко дихалося… . .А яскраві сонячні промені, […]