30.11.21 (10:00) А Київ вже не той.. А Київ вже не той… вже не такий красивий.. І люди вже не ті, та й я вже не така… Нема вже правди тут, нема свободи слова… Роти закрила всім, – чиясь […]
Daily Archives: 30.11.2021
9 posts
Снова снег за окном и промерзла земля. Мне согреть бы холодные руки, Сбавить жизненный ритм хоть на миг до нуля, Заглушив посторонние звуки. Ощутив под ногой свежевыпавший снег, В тишине хруст волшебный услышу. И захочется мне совершить вдруг побег, Спрятав душу под снежную крышу. Далеко далеко по тропинке бежать И […]
Вечірнє какао з зефірками, Затишок дому. Тиша Люди з душевним дірками, Ходить примарою світ. Завтра, вже грудень прокинеться, Диво най станеться. Спокій. Погане, в минулому лишиться, Бог, захистить нас від бід.
Передзим’я…Сіро…Сиро… Хмар облога і туман… І сніжинка (ще несміла): “Відкривати вже роман, Що зима приготувала, чи відкласти на потім?.. Мо́ї по́други відстали – я не впораюсь з усім… Та лечу́…І будь що буде! Хай розтану, щезну я… Інші цим слідо́м прибудуть – бо КОМАНДА ми, СІМ’Я! Бабинець Ю.Ю.
Ми два меломана, Два океана , Два минерала , С разным составом. Мы два сериала, Два полных бокала, Что вместе стояли, Но с разным вином. Мы два корабля, С другим вовсе началом, С глубоким прошлым, Но совместным причалом. Мы два дна морского, Но так воды мало, Что сердце пристало, К […]
Природа діє швидко,Ось тільки ніби осінь,Впустила зиму нишком,Уже підсніжник сходить. Вербички ніжні віти,Зібралась зелень вкрити,Прикраса біля річки,Їй сипле промінь блиски. Вони мов срібні хвильки,На сонці грають світлом,І чути шепіт дивний,Тепла настало дійство. Зігрій весна привітна!Душа співати хоче,Твоя барвиста втіха,Безмежне щастя поле.
Осінь… дощі, сумовита мряка,Сонце сховалось, спочити зранку,Темрява… сіра, зненацька хмара,Диво закрила, небесних райдуг. Знову душа в унісон природі,Зовсім поникла, в глибокій тиші,Чути нікого не хоче, схоже,Зараз понурий, мінорний вибір. Нащо журби занадто багато?Музика Всесвіту знає ноти,Звісно життя подарує свято,Звуки мажорні, розпалять вогник.
Сніг сивини вкриває твої скроні Й на мою косу падає також. Та мої руки у своїх долонях Ти зігріваєш, милий.Це любов Нам сили додає обом творити І сіяти добро, немов зерно, Щоб рясно-рясно проросло воно, Не скаржитись на свою долю – жити. 2021 р.
Так хо́чу ЗИМУ, так она мани́ть ня!.. Но де типирь ТАКУ красу найде́ш?.. Звучить банально-просто:”Ностальгія… У ґуґлі дись случайно набреде́ш: Мороз тріщить тай снігу навалило, на вызора́х узор не повтори́ш… Природа кардинально ся змінила… Ей, homo sapiens, ты што твори́ш? Часы́, коли ты жив з нив в сиибіозі, минули…Ты нещадно […]