Дерева всі в багрянці, Кружляє листя в танці, Душа ж моя співа. На музику цю вічну Для радісної пісні Я підберу слова. В похмурі дні осінні Приходить ностальгія За тим, що не вернеш. А сонечко всміхнулось – Сумне усе забулось І щастю нема меж. 2015 р.
Monthly Archives: Жовтень 2022
37 posts
Магнолії оксамитові марширують Під музику Паганіні-вигнанця З берега моря прямісінько в дворик, Де жив театрал Буратіно Зі своїм татом Карло – Ренесансним філософом, Що змайстрував йому ключик Зі зламаного доісторичного саксофона І шепотів йому потім таємниче, Що не мідь то, мовляв, а золото: Aurum Альберта-алхіміка. Стигмати білого мармуру: Чи то […]
Засумувала красуня-осінь, засумувала, Багряним та жовтим листом землю вкривала, Ступала по ньому поволі-поволі, У Бога просила Вкраїні кращої долі. Долі привітної та мирних днів сонцесяйних І вечорів зоряних тихих, звичайно. Спокійних ночей, матусиних ще колискових Та росяних ранків блакитних пісенних чудових. Сміху дитячого срібний веселий дзвіночок Повсюди бринів. наче чистий […]
Учора ясне сонечко З бабиним літом бавилось, А нині уже мокро так, Бо дощ розбарабанився. По підвіконню стукає Та листячку дубовому. Давай і ми послухаєм Ту музику чудовую. Вітрець йому підспівує І гонить хмари чорнії. Й у зимні дні осіннії Краса все ж неповторная. 2022 р.
Дорога в праліс років відлюдника Я прокладав її тростиною синього жайвора: На перехресті дім мурований із бамбуку – І кричить наді мною Вічність Ім’я одвічного крука – володаря німоти. Піти й не вертатись (під якими зірками!). Імена, імена, імена – тих, незабутніх. Мертвих поетів і вершників. Келихи, келихи, келихи – […]
А за вікном, а за вікном Холодний вітер із дощем, Забрали журавлі тепло, У серці ж залишили щем. Журавлики ви, журавлі, Нехай же буде шлях легким І ви до рідної землі Всі повертайтесь навесні. Падає листя у траву, Як вишиваний килимок. Осене, забери журбу, Позбав мене сумних думок. А краще […]
. . . . . . . . ПРИЙДЕ ВОЛЯ У НАШ КРАЙ … . . . . . . . .Війна – ганебне явище у світі, . .І люди всі покликані його спинить, . .Війна страшна весною, взимку, в літі – . .Нема пощади ворогам ані на мить! . […]
Вже достиг у полі золотистий сонях, Вересень зібрати зміг врожай увесь, Яблука залишив у моїх долонях, Чемно попрощався і пішов кудись. Жовтня, його брата багрянисті коні Навперейми з вітром мчали що є сил, З-під копит летіли золото-листочки І встеляли землю килимом рясним. Та прибуде третій братик незабаром,Принесе з собою холодні […]
Тож мрія спу́рхнула скоренько,Неначе вдумливе створіння,Не переймайся цим моментом,І відпускай, мов сновидіння. Вона полине у світ дивний,Безмежну стрінувши свободу,Та прийде вчасно, без затримки,Душі додавши знов польоту. Захопить зопалу… о чудо!Забув неначе ти про неї,Найкращий долі подарунок,Хоча… немає тут містерій.
Отави, отави, отави Покошені Серпнем давно, А Вересень в полі зоставив Посіяне в землю зерно. І Жовтень як справжній господар Збира урожай буряків, Бо прийде його брат Листопад, То може і сіяти сніг. А згодом вже замерзлим груддям Під пісню Морозу та дзвін Суворий старий сивий Грудень На конях примчить […]
. . . . . . . А ПОЧИНАЛОСЯ ВСЕ ТАК ЩАСЛИВО… . . . . . . . . .Справжній квітковий рай виринув враз перед очима біля великої гарної хати – світлиці, що приваблював зір перехожих! “Зігрівали” землю своїми жовтогарячими квіточками у густих кущиках ніжні чорнобривці, кучерявилась оранжевими, коричневими, […]
. . . . . .І МАТИ РІДНА ЖДЕ – ЧЕКАЄ СИНА… . .І мати рідна жде – чекає сина, . .Стоїть, сердешна, сумна коло воріт. . .О, ГОСПОДИ! І де моя дитина? . .Чи обійму його на схилі довгих літ? . .Там виглядає молода дружина . .Господаря свого – […]
. . . . . . . . .А СЕРЦЕ ЗБОЛЕНЕ БОЛИТЬ . . . . . . . . .Переглядаю фотографіі . .Та впорядковую думки, . .Навчаюсь знову каліграфії, . .Мандрую в молоді роки. . .Блукаю, йду я по подвір”ячку, . .Шукаю хлопчика трьох літ, . .Що усміхається, як […]
Листопад, листопад, падолист Із Покровою вдвох обнялись. Падолист, падолист, листопад, Теплих днів не повернеш назад. Іще сонечко вдень пригріва, Вранці глянеш – біла трава. Дикі гуси махнули крильми, Від Покрови лиш крок до зими. 2012 р.
– Зайчику, а пам’ятаєш, як ми їздили на озеро? Цілих три дня в кінці літа! Тепле озеро, сонечко і здається цілий світ був тільки для нас. Так знову хочеться повернутись туди назад. Поїдемо ще? Вони сиділи в автомобілі і не зводили один з одного очей. – Сьогодні купила молока, мама […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке.Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде.Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор.Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз листочки.
Зорями сяють лагідні очі, Як радістю сповнена її душа, А смуток бринить у зіницях жіночих. То й в серці відбиток свій залиша. Нехай же привітно всміхається мати,Бабуся та подруга, донька й сестра, Доля хай квітне барвінком хрещатим. То ж ніжності, жінко тобі і добра. 2006 р.