Важка праця хліборобська, Особливо в час війни, Бо летять на ниви бомби, Ще й мінуються вони. Селянин оре та сіє, Не боїться він заброд, Щоб із хлібом був народ Наш незламний український. То ж дозвольте привітати З професійним святом вас, Трударі сільські завзяті. В нелегкий воєнний чвс Витримки усім та […]
Yearly Archives: 2024
280 posts
Сумна, похмура осінь,Думки його у тиші…Були давно знайомі,Їх душі мали близькість. Додав ще й дощик суму,Вона така чудова…Все… досить знову блюзу,Сьогодні, мабуть, втома. Краса барвиста осінь,Вагання серед ночі,А місяць кинув промінь,І ніжність сипле в простір. Її кохання поряд,Знаходить свіжі звуки,Тож щастя сіє спогад,Де сходять незабудки…
Вранці прокинулась – біло надворі, На пелюстках хризантем лежить сніг. Буває таке в листопадову пору, Але так не хочеться ще холодів. Хочеться затишку, сонця ясного, Цілунки його на щоці відчувать. Нехай хризантеми квітнуть чудові, А зимонька може іще зачекать. 2024 р.
Як ти живеш, моя батьківська хато? Я так давно у тебе не була, Твого не вистачає так тепла, За ним не перестану сумувати. Як виживаєш, ріднеє село? Людей все меншає у тобі рік від року, Занедбані обійстя замело І взимку не ступити тут і кроку. А як сади розквітнуть навесні, […]
Підніжжя гори, поблизу каплиця,У мирі з природою, слово святе,Несміло сніжок порошить іскриться,Ялинки навколо створили кільце. Відвічний порядок, типова доля,Духовна оселя працює щодня,Молитва за душі, прийнятна догма,Блаженно лунає, лиш сходить зоря. Частенько буває, на гору зійде,Старенький монах, й споглядає у даль,Що думає? Хочеться знати більше,Мабуть, про майбутній замріяний Рай? Так віддано […]
Середина листопада, Жовте листя пада й пада. В таку пору падолисту Усе сяє золотисто. Коли сонечко вигляда Із-за хмари.Листопадом Вітерець кружля зі свистом В пізню осінь падолисту. 2024 р.
Усе колись вперше буває: І перше слово, перший крок Та перший клас й перший урок І перше почуття – кохання. Як зрадили тебе уперше, Лещатами душили сльози, Пекла вогнем образа серце, Біль відчувається і досі. Така вже доля у поета, Падінь немало було й злетів, Розчарувань і творчих звершень, Життєве […]
Клубочиться туман густий над річкою, Не видно нічогісінько за ним, Холодною і мокрою завісою Він дуже схожий та й на сірий дим. Гойдає хвиля жовтий лист вербовий Й латаття ще зелене на воді, Вітер розчісує траві коси руді. Осінній вечір почина розмову. 2015 р.
Молоденькі верби виросли над ставом, Вони водять хороводи навесні У вінках зелених, всі такі яскраві, Аж співати хочеться із ними мені. Влітку свої коси у воді купають, Вітер їх розчісує довгим гребінцем. А верби-красуні барвистим розмаєм Сонечку всміхаються і радіють ще. З дощиком осіннім нумо сльози лити, Бо не повернути […]
Дощ барабанить по підвіконню, Стукають краплі в шибку щораз, Хмар табуни вітерець кудись гонить, Знову настала осіння пора. Лист пожовтів і тремтить на осиці, Удаль відлетіли давно журавлі. Осінь художниця і чарівниця Володарює на нашій землі. 2015 р.
Ось і перший день листопада, На травичці легкий морозець. Хто і радий цьому, хтось не радий Та осінній порі не кінець. Іще сонечко нам усміхнеться, Подарує останнє тепло, Ностальгією тихо озветься, Пригадається все що було: І приємні хвилини й не дуже, Радість світла та сум водночас. Та найгірше в житті […]
Ще не зів”яли де-не-де троянди, Цвітуть і чорнобривці під вікном. Та листя із дерев вже пада й пада, Встеляє землю диво-килимком. Ступає осінь ним, жовто-багряним, Крадеться тихо-тихо у сади, Де хризантеми квітнуть полум”яно І верби хилять гілля до води. Де яблука вже зібрані та груші, Є й на землі – […]
Осиковий лист так тремтить, Неначе чогось боїться. І навіть як вітер затих, Тріпоче й тріпоче те листя. А може замерзла вона Й зігрітись ніяк не може, Тому ця осика сумна Й у сонячний день та погожий. Не холодно їй, зрозумій, Вдача така вже у неї – І вітряно й тихо […]
Осіння неповторна мить, Вогонь жоржин палахкотить, Опале листя шурхотить, Коли легесенько ступить. Осіння неповторна мить. Осіння неповторна мить Берізкам стрічки золотить, Із вітром дуб щось гомонить, Навіть тоді, коли дощить – Осіння неповторна мить. Осіння неповторна мить, Бабине літечко летить,Сріблом на сонечку блищить. Творити хочеться і жить В осінню неповторну […]
А нами граються, люди мов іграшки, Хтось розпочав давно, жахливу цю всю гру. Долі ламаються, і вся земля в крові, Немає жалості, людяність вже не в ціні. А нами граються, їм просто байдуже, Царі життя в ночі, осліпли від жаги. На дошці шахами, всі люди стали їм. І скільки зорь […]
А лист кружляє все й кружляє Та землю килимом вкрива. І від краси рідного краю Аж обертом йде голова. Чи є така іще у світі? Упевнена, що лише тут Яскравіше і сонце світить, Жоржини краще теж цвітуть. Все загадковістю повите,У казку кличе золоту. Як тебе, краю не любити І землю-матінку […]
А бабине літечко Несло в руках скрипочку Із срібними струнами Осені в даруночок. Щоби диво-звуками Чарувала музика Дощова та сонячна – Осені симфонія. 2016 р.