А вітер знов заграв на саксафоні, Мелодію ту слухав ліс увесь. Зелені простягла сосна долоні, Щоби впіймати сонця промінець. Під вітра музику сніжинки танцювали Та стрімко сріблом падали униз Та землю ними так собі вкривали, Виконували всі зими каприз.
Yearly Archives: 2024
280 posts
Ой, Ганнусеньки-Ганнусі, Ваше свято вже сьогодні. Хай же Ангел-охоронець Від лихого оборонить Та від злого захистить, Ви ж у злагоді живіть, Усі панночки і пані Відзначайте свято Ганни. У серденьку квітне ніжність, Душу вашу не засніжить,Будьте завжди молодими Ви, Ганнусеньки й щасливі. Матінка Діви Марії Хай здійснить всі ваші мрії, […]
Розгойдав вітрисько сильний Молоденьких верб гілля, Падає у воду листя, Він же дивиться здаля. Йому весело – сміється, А вербиченьки в сльозах. -Ой, який ти безсердечний,- Кажуть верби, – просто жах. -Та не зліться і не плачте, Трішки я пожартував, Ви мені уже пробачте, Що листочки позривав. Я усіх вас […]
Наполоханий зайчисько Біг снігами через ліс, Небезпека була близько, Ледве-ледве він утік. Вовк голодний за ним гнався, Все ось-ось був би схопив, Але сам він налякався, Щось упало з висоти. Та прямісінько на носа,Вовк присів і зупинивсь. Це велику шишку з сосни Білка кинула униз. Зайчик втік отак тим часом, […]
Перший день зимовий Вже сипнув сніжку, Вітер співа знову Пісеньку дзвінку. В дзвони кришталеві Також б”є мороз, Нахилилось небо, Упаде ось-ось У земні обійми Дужі та міцні. А може наснилось Це усе мені? 2016 р.
Осінь переходить в зиму, Кожушок вдягає, зимно ж, Теплу шапку й валянки. Ріки стали замерзати І летить вже сніг лапатий, Покриваючи грудки. На деревах нема листя, Іній на гіллі сріблиться, Мов яскраві зірочки. Зникла десь небесна просинь, Переходить в зиму осінь, Вальс танцюючи легкий. 2021 р.
Красується аж до морозів Білої хризантеми цвіт, Їй не страшні вітри холодні, Щоденно дивиться на світ Щиро, усміхнено та ніжно, Відкрита всім її душа, Приносить нам приємну свіжість І радість в серці залиша. 2015 р.
Світанковою зіркою сяяла, Сонцем вранішнім пестила ніжно, Колисала нас вечором пізнім Добра й радісна усмішка мамина. Веселковою падала зливою, Гріла ласкою всіх променистою. Залишилася світлою й чистою. Де ж ви дні ті чудові щасливії? 2016 р.
Погода додає знов суму,Неділя вся в омані млості,А відзвуки зажури блюзу,Відтак передалися ночі. Хотілося у небо глянуть,Побачить зорепад яскравий,Немовби викрадали казку,Розлючені із сажі плями. Заснути б і солодкі мрії,Нехай заколисають ніжно,Усі ми по краплинці грішні,Лиш маску надівають вміло. Ось тільки у такому стані,Похмурої нірвани, певне,Найбільше розумієш далі,Що хоче розказати серце.
Свічечка блимає в вікні, Про листопадові ті дні Трагедії голодомору Ми не забудемо ніколи. А на вікні свіча горить, Хоча минуло стільки літ Та пам”ять наша береже Страшні події ті.Невже І нині прагнуть Україну Втопити у крові, щоб згинув Кожен із нас – малі і літні Та об”єднаємо зусилля І […]
Берізок оголені плечі Вітер цілує осінній. Та їм це не дуже приємно, Цілунки ж оті такі зимні. А ще дрібна-дрібна мжичка Вкриває їх мокрою шаллю, В сльозах тих красунечок личка, Мені білокорих тих жаль так. Але вже така вона осінь пізня З дощем та із вітром холодним. Тримайтесь, красуні берізки, […]
(Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки моїх книг – пошерхлі поверхні моїх необачних і недоречних текстів […]
А вітер сорочку розхристав На старій розлогій вербі, Розвіяв її руде листя І плавать пустив по воді. Кружляють сніжинки в повітрі, Лягають собі на траву. Зима поцілунки-привіти Вже всім посила наяву. 2018 р.
Все місяць плещеться у річці,Та вабить зіроньку небесну,Вона йому по всій доріжці,Прикрасить золотом мережку. Він ніжність стримати не може,Тож ночі відблисками грають,І пестять в любості захоплень,Й дарують внутрішню відраду. А Всесвіт журиться відвічно,Скоріш як місяця спровадить,Від щастя вкутаного німбом…День прийде зникнуть всі забави…
Велика хмара темная осіння Широким решетом дрібненький дощик сіє. Та вже така швидка вона й проворна, Що сонечко закрила боком чорним. А навкруг неї теж все стало сірим, Та прилетів зненацька сильний вітер І хмару ту сердитую і темну Він легко відігнав кудись далеко. Зникла також і дощова завіса, Сонячна […]
Прийде колись час (як завжди невблаганний), коли Сонце охолоне, перетвориться спочатку на білого карлика (схожого на тих, що блукали колись стежками Норвегії в пошуках жебраного хліба), а потім через безодню років на чорного карлика – холодну важку металеву кулю, що буде вічно мовчати в чорноті згасаючого Всесвіту. Але перед тим […]