Сад осінній.Іще зранку Дерева вбрались в вишиванки: Черешенька в бурштиновій, А крислата груша в жовтій. В помаранчево-яскравій Яблуня, що росте скраю. Виноград вдягнув блакитну,А червоную – калина. Лише у зеленій слива. Вишиваночки красиві Осінь їм подарувала, Коли в сад той завітала. 2024 р.
Yearly Archives: 2024
280 posts
«Вікна навстіж. Свіже повітря допомагає запам’ятовувати. Корисно хором.» (Джеймс Джойс) Я блукаю між хмарочосами, Як останній король модерну, А мені кричать галантні гарсони У чорних краватках-метеликах: […]
Туман дрімає застеливши річку,М’яким покровом зі сріблястих іскор,Надвечір нічого робити вітру,Сьогодні в тиші… покидало літо. Тож рано встанеш і побачиш осінь,Хоча, тепленьке привітає сонце,Дерева ніжно приголубить промінь,Оберне в золото яскравий жовтень. Багрянцю кине листопад, а згодом,Давай не будемо гадати далі,А просто жити у любові… довго,І пити каву, найсмачнішу вранці.
Не залишайтесь байдужими До горя чужого й біди І слово розради дружнєє Сказати готові завжди Будьте.Людині полегшає, Відчує підтримку вона, В хвилину для неї нелегкую Не буде із лихом сама. Добро всім вернеться сторицею, Колись допоможуть і вам. І радість світла іскритиметься,Зорітиме щастям в очах. 2015 р.
Осіння ватра золотом горить, Бентежить душу, кличе за собою. Краси цієї зупинися, мить! Ти ж неповторна, більш нема такої. Так хочу я тебе запам”ятать, У моїм серці ніжністю озвешся. Хоча не раз сюди іще вернешся Чудова дуже.Але вже не та. 2015 р.
Ой, під небом зоряним Стоїть нива зорана, Засіяна зернами, Тепер дощу треба їй. Щоб гарненько вмитися, Водиці напитися, Зарясніти сходами Аж десь там за обрієм. Розлитися хвилями Зеленими сильними,Ваговитим колосом, Сонечком цілованим. Диво-короваями На весіллях краятись І лунати піснею Щирою вкраїнською. …Знов під небом зоряним Стоїть нива зорана… 2016 р.
В мокрий-мокрий сірий плащ Одягнув туман дерева, Капає із них хоч плач. Це пора вже вереснева. Розпогодиться удень,Літо бабине засяє Срібно-срібно.І лишень Листя жовте закружляє. На зелену ще траву Вишиванками лягає. Гарнупісеньку нову Вітерець ще заспіває. А надвеечір стане знов Трішки-трішки прохолодно. Та не вистудить любов До краси цієї осінь. […]
Версневим днем погожим В горобини на гілках Кетги її червоні Хтось добренько поклював. Це, звичайно сойки сірі, Які люблять ягідки. На обід сюди злетілись Смакувати залюбки. На вечерю і сніданок Вкукурудзяних полях Цих побачите пергатих. Що тут коїться…То жах. Голосний почути можна Крик птахів та тріск стебел, Качани напівпорожні, Листя […]
Життя підкидає сюрпризи,Вітрисько закрутить буває,Підхопить потоком бурхливим,Сумбурність додавши до вражень. Звичайно проект є космічний,Й дороги не зовсім рівненькі,Тож висновок звісно логічний,Не падати духом в смиренні. Де взятися тільки терпінню,Така ситуація звична,Підтримку найближчого б стрінуть,Та завжди лиш чую, ти винна…
Вересу блакитні оченята Задивились в небо голубе. Вересень уже прийшов крилатий, Хай потішить і мене й тебе. Бурштиновим листячком на кленах, Золотом стрічок струнких беріз,Вишиванками барвистими черешень Й човників-листочків на воді, Які вербонька пустила на ставочку, Щоб пливли під тихий шепіт хвиль, Зграйками опеньків на пеньочку, Що сховались у траві […]
Хай дощик холодний, змиє печалі,Пролинуть хмарки, та й знову світанок,А пташечку ранню, сонце надалі,Освітить любов’ю, ніби неждано. Ти думала осінь тільки журлива?Вона надихає душу напрочуд,Потому і цінність має мінлива,Бо золото завжди сипле в негоду.
Назустріч осені іду Пожухлими вже травами, А літню пору молоду Провела, попрощалася. Мені на коси срібну шаль Вона уже накинула. Хоч літечка звичайно жаль Та осінь все ж чарівная. Дарує мудрості букет, Років багатство й золото І відкриває той секрет, Який не знали змолоду. Вчить виваженості думок Та вчинків теж […]
Хай дощик піде… той звичайний,Рясний та трішки прохолодний,Рівнини просяться засмаглі,Надалі щоби не обходив. Жарінь ця добре докучала,В садку зів’яли чорнобривці,Скінчилось буйне існування,У флоксів… спекою убиті. Земля чекає переміни,Нова потрібна їй ґаздиня…Яскрава, з поглядом привітним,Нам осінь двері відчинила.
Вітерець осінній Прохолодний трішки Повіває-віє В полі й біля річки. Влісі, де берізки В хороводі стали, Пов”язали стрічки Жовто-золотаві. Віє на горбочку, Повіва в долині, Вітерець цей хоче Зізнатись калині У своїй любові, З нею він щасливий. Червоніє знову Та сором”язливо. Наче крила гілля Простяга до нього. Повіває-віє Вітер прохолодний. […]
Ти сину не гостри словами,Крізь себе пропускає мати,І крається душа ночами,Болить і так нестерпно давить. Чи винна, що незрима стрічка,З’єднала із дитям назавжди,Тому і відчуває віддаль,Життя підкидує капкани. Як випустить у світ дорослий,Мов ластівка, витає небом,Бо знає, він бува, жорстокий,Скажи лиш їй, все добре, ненько…
Дарує сонце усмішку ласкаву, То ж насолоджуймось його теплом, Бо вже похолодає незабаром І дощ осінній йтиме за вікном. Набридне монотонністю своєю, Навіювати буде навіть сум, Нахилиться так низько над землею І сіре небо, і хмарок табун. Густим-густим засіється туманом Широкий берег, луг та оболонь, Сріблясті роси ввечері та вранці […]