Ми таки дочекалися – Сама Вічність прийшла до нас Прийшла старою жебрачкою У лахмітті дірявому (Колись оздобленому) З ясеневою патерицею. А ми все виглядаємо Цього дня похмурого, Що визирне крізь оливні хмариська Щось більше ніж Сонце. Вдвох на вуличках Авіньйону, Приїхавши туди на осликах, Міняємо уривки снів на шеляги – […]
Monthly Archives: Грудень 2025
30 posts
Вітер сніжинки сипле у вікно,Тануть, відчули, звідти йде тепло,Тільки-но серце ніби крижане,Мабуть, замерзло щастя озерце. Падає сніг, знову падає сніг,Дива не буде у цей Новий Рік,Холод незваний тихо увійшов,Злюка метіль набігла стрімголов. Скрипка мовчи…кохання утекло,Бачиш лишило подиху на скло,Знаю… зими малюнок є крихкий,Завтра на сонці щезнуть всі казки.
Врешті дочекалися зими З білим снігом та міцним морозом, Тепер можна їхати саньми, Коників запрягши в них вороних. І повітрям дихати гірським, Залюбки катаючись на лижах, Можна взяти також ковзани Та на ковзанці чудово відпочити. А який казковий краєвид Відкривається, як в ліс зайдеш зимовий. Дочекались справжньої зими Й зізнаємось […]
Життя круговерть, наче віхола взимку Закрутить, завіє, мете. І не зоглянешся – життя половина Твого минула уже. Робота, турботи й буденнії справи, Так мало святкових в нас днів, Зробити задумане не скрізь встигаєш, А час уже річкою збіг. І спілкуватися з рідними навіть Не завжди часу вистача. Це добре, що […]
Співала матуся мені колскову І я засинала під неї щораз Та скупана була постійно в любові, У ніжності хвилях, теплі її ласк. Коли ж прокидалась – як сонце зоріла Усмішка привітна та щира її. І де б не була я, вона мене гріла Та сил додавала мені і снаги. Матусенько […]
Ніжно так вигравала сопілка, Вдарив бубон, цимбал віражі, Все лилося струмочком так дзвінко, Що співати хотілось душі. Ці троїстих музик передзвони Змусили завмирати серця. Від народу жива й неповторна Чарувала мелодія ця. 2015 р.
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Отам за імлою, чатую жадану,Осяяну Всесвітом, зірку різдвяну,Як вогник надії, вона заіскриться,Чи в кожній хатині збереться родина?Щоб тепло і світло, і добра вечеря,Усміхнена прийде, сусідська малеча,Рум’яні, щасливі чекають гостинці,Бо знають, дають тут, цукерки та гривні.Кутя на столі, де всю душу я вклала,Зварила узвару, робили це здавна,І страви святкові… такі як […]
Життя моє, мов чорно-біла стрічка Так промайнуло, наче день один: І радості текла бурхлива річка Та болю й втрати був нестримний плин. Мене любили, вірили, кохали І заздрили й ненавиділи теж. Я ж намагалась не звертать уваги, Хоча образа в серденьку пече. Нині живу, радію та співаю І пишу вірші, […]
Мов янголи, приходять люди,Розкривши незвичайну душу,Пітьма заполонила груди,Вони ж не піддаються смутку. І визначена, мабуть, доля,Для кожного уже на небі,Кому несамовиті жорна,Відомо одному творцеві. Ця жінка, не лишала віру,Світила промінцем любові,Та доленьки тяжку валізу,Тягнути відтепер не в змозі. Тож стерпівши жорстокі муки,Серденько не покрилось льодом,Сльоза і незворотність душить,Полинула… з останнім […]
Білі коні, білі коні У зими. Не на припоні, А так вільно розбрелись. Гриви їм куйовдить вітер, Вони бавляться, мов діти І несуться все кудись. Крешуть срібло копитами І воно летить зірками, Сяє, очі хоч примруж. Білі коні, коні білі Звуть зимові заметілі Й все біжать й біжать чимдуж. 2021 […]
На високій кручі, що біля ставочка Виріс дуб могутній, йому років зо сто. В верховітті вітер знай собі гуляє, Співає і свище, віти нахиляє. Та сили такої у вітру немає,Щоби із дубочком взяти позмагатись, Бо міцний та дужий дуб отой столітній, З високої кручі бачить увесь світ він. 2020 р.
Немає світла й день похмурий,Пітьма підкралася, мов відьма,Ніяк не стишиться звір лютий,Побачить хоче страх і відчай.Та тільки підлому не знати,Сильніша воля за блекаут,Сховає сонце хоч за ґрати,Вогню зсередини не згаснуть!
А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.. Не страшні мороз тепер їм, холодний вітрисько,Дякують пернаті щирі й кланяються низько. Зможуть вони співаючи до весни чекати,Їм у цьому допоможе горобина-мати. 2016 р.
Якщо про війну написати,Вмираю я разом з солдатом,Життя відтепер як назвати?Яке обернулось кошмаром. Чи можна змиритися з тими?Хто пише подіям сюжети,Як людям почути новини?На місто прямують ракети. Безумний світ вже відсьогодні,Сповна доторкнувся маразму,Володар лихий на болоті,Давно зачекався на плаху.
Тебе побачила І зашарілася, Мов на побаченні Молода дівчина. А як за руку взяв Та пригорнув мене – Світилась радістю, Забулося сумне. То ж серце неспроста Шалено б”ється знов, Бо це усе любов Не кориться літам. 2018 р.