Життя-чудова річ! Ти знаєш, Воно дається нам не раз. Хіба не раз? Скажу, що-ні! Десь там, у синій вишині, Для нас вготована пригода- Вернутись знов сюди нагода Усе прожити і ще раз Упасти в пристрасний екстаз, Або відмучитися важко За ті гріхи, за ті поразки, Що заслужив ти на Землі. […]
Як легко бути легковажним! Я, певно, заздрила б собі, Якби була б така відважна Хапати мрії голубі.. І вірити у все, що скажуть, Кидатись в вир легких пригод, І не задуматись, чи справжні Чуття танцюють хоровод. Чомусь так жити не умію І вже, напевно, не навчусь. Шукати заповітну мрію У […]
Ты можешь меня осуждать. Не видеть в упор – все возможно. ТАК нежно с другой предавать, Порой даже мстить осторожно. Ты можешь порой забывать, О том что я всё ж существую. И даже Ты можешь не знать, Как сильно ночами тоскую… Ты можешь в сомнениях ждать Звонка… смс… пусть записку. […]
. . МОЇ КЕЛЬМЕНЦІ РІДНІ . .Мої КЕЛЬМЕНЦІ рідні, моя сторона, . .Духовна скарбниця Буковинського краю, . .Люблю велич твою, мальовничу красу, . .Мелодію пісні, чарівний “ВОДОГРАЮ”! . .Мої КЕЛЬМЕНЦІ рідні, ШЕВЧЕНКО ТАРАС, . .Моя КЕЛЬМЕНЕЧЧИНА, – ти завше зі мною. . .Вам квіти […]
Степ заворожений. Пусто. Вітер гортає думки. Місяць запалює люстру над поворотом ріки. Хмари неначе поснули. Долю малює звізда. А на могилі минуле юність свою вигляда.
Не жила- тлела… Растворяясь в чужих мирах. На орбитах чужих вселенных, Звездопадом в чужих руках… Не жила- меркла… Искрой стала чужого костра, Достигая чужих целей, Я сгорала вчистую – до тла. Не жила – гасла, Воском плавясь в горниле проблем, Расплавляя чужие ненастья, Став чужой…Лишь вопрос – а ЗАЧЕМ? Укрощая […]
А ти мене уже й забув… Напевно, буде це на краще. Не запитаю більше, нащо Усе між нами відбулось- Оте хотілось і моглось, Ота таємна гола пристрасть, Що як калинове намисто Воліла впасти, як той плід, Що вже достиг. Його політ Для мене був миттєвим щастям. Та ти забув. І […]
Оказалось за красивыми словами Не стоял великий человек. Как же просто, голыми руками, Изломать надежды целый век… Упивался просто он любовью Той, что прилетала наяву И, склоняясь нежно к изголовью, Напевала “я тобой живу”. Не устраивала сцены, не кричала И плевать хотела на молву. Просто ожидала у […]
Да она не красавица, Фигура не супер модели. Но жить ей по полной нравится, Чтоб чувства всегда на пределе. Она появляется кстати, На душе, когда дождь и осень, Жарким летом в цветастом платье, Неуемным многоголосьем. Легко остановит взглядом Иногда от шагов не нужных. Далеко, но кажется рядом, Обнимает, как ветер […]
Я не только тело, Я раздела душу, Я летать хотела Оказалось – трушу. Я тебе дарила Чувства без остатка Потерялась сила, Ослабела хватка. Думала взлетаю, А очнулась – оземь, Боль я убиваю- Кофе, виски… Осень.
Ходить Сава загадковий У кишеню щось хова. Стих і зиркає навколо Й цим підозру виклика. Що там – жук, маленька миша, Сарана чи жабеня? Чи з гнізда в траву зелену, Раптом впало пташеня? Що знайде – в кишені пхає Й нишком це несе у дім. Тільки Сава наш не знає, […]
Посилала донечка таткові малюнок Той, де зобразила себе і його, А іще рідненьку люблячу матусю, Для нього старалась, рідного свого. Від того тепліше на душі хай стане, Хай відчує здалеку велику любов, Що його чекають донька та кохана, Захищає землю, як справжній герой. Ми з тобою, рідний кожен день думками, […]
. . ЩОБ НЕ БУЛО У ДУШАХ БЕЗНАДІЇ… . .Ідуть дощі тривалі безперестанку, . .Гроза шумить, “кричить”, іде услід за мною, . .Сердитий вітер дме, віє спозаранку, . .Розхитує дерева все над головою. . .А темні хмари знов сонце заступили, . .І […]
В такі моменти, хочеться мовчати, Хоча повір, душа кричить. Очі будуть, все ж чекати, Що ти прийдеш, хоча на мить. Привітаєшся із нами, Зітреш сльози на лиці. І приходитимеш днями, Немов Сонця промінці. Та на жаль настане вечір, Й за обрієм ти пропадеш. І усі несказані речі, На завтра відкладеш. […]
Нас часто інші люди приручають, Дарують нові відчуття. Говорять нам, що нас кохають, Що сенс ми їхнього життя. І тисячі ми чуєм ніжних слів, Та бачим божевільні вчинки. І все, що тільки ти хотів, Увійшло вже до привички. Не ті вже погляди, не ті обійми, Та знов вернулась пустота. Недавно, […]
. . МОЯ ДОРОГА РІДНИЗНА, УКРАЇНСЬКА… . . “Наша історія – це історія віковічної . . боротьби українського народу за своє […]
Людвіг Нявкатий, Його Пелехатість, справжній король, повелитель у хаті! Служать Йому і дорослі, і діти, Навіть бабуся готова служити! Бідкалась мишка: – Ото срамота! Зовсім мені зіпсували кота!
