Он должен был служить преградой, Скрывать ваш быт, хранить покой. Народ прозвал его оградой, Ошибочно, ведь род мужской. Высокий, стройный, неприступный, Он словно вырос из земли, Чтоб оградить ваш мир преступный От копошащихся в пыли. ………………………………………………………………………………………………………… Однако сам забор в недоуменьи, Кого он все же должен охранять? Кого спасти […]
Змінився клімат, змінились люди. Ніщо не вічне на землі. Зими такої вже не буде Як пам’ятається мені. Не буду більше молодою І знов до школи не піду. І не такою вже ходою Я на підборах гідно йду. Але в душі немає смутку. І блиск очей іще не згас. […]
Змінився клімат, змінились люди. Ніщо не вічне на землі. Зими такої вже не буде Як пам’ятається мені. Не буду більше молодою І знов до школи не піду. І не такою вже ходою Я на підборах гідно йду. Але в душі немає смутку. І блиск очей іще не згас. Життєвих не […]
Щось коїться у цьому світі, Неспокій душу огорта. І у калиновім суцвітті Якась тривога пророста. То дощ, то сніг, то сонце світить. І у новинах маячня. Ніхто відразу й не помітить Як світ обплутує брехня. Яких іще подій чекати ? Війна вже є. Посуха жде ? Цей рік […]
. . ВОЛОШКИ. СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ… . .Як зворушливо, щиро, ніжно написала про ВОЛОШКИ АНАСТАСІЯ ПОЛІЩУК: . .СИНІ ОЧІ СТЕПІВ, ТИХЕ НЕБО ЛУГІВ. . .ВОЛОШКИ. . .РІЧКОВІ ПЕЛЮСТКИ, ЛАЗУРОВІ СТРУМКИ. . .ВОЛОШКИ. . .ЗОРІ ЩЕДРИХ ПШЕНИЦЬ, НАРЕЧЕНІ КРИНИЦЬ. . .ВОЛОШКИ. . […]
Гриць з Семеном сумували Та печаль їх відійшла, Бо ідея цирк створити В їхні голови прийшла. Жонглювати не уміють І ніхто не акробат Тож завзято розпочали Порося дресирувать. З клітки вивели на волю — Небо синє, світлий день: “Перестрибни, поросятко Через палицю лишень.” Порося хвостом крутнуло — Щира радість на […]
іди угору смійся плач і у слова складай думки великий копай сонця м’яч люби і людство і книжки в смарагді чистому трави лежи шукай у хмарах знак роби що хочеш а живи бо мертвих духом повно й так
Коли тільки розцвіли конвалії, І пропахла рано хвоєю роса, Він мене так ніжно взяв за талію, І в душі моїй розбурхалась гроза. Я його кохати не збиралася! Серце зрадницько здалося у полон. Та лиш дві долоні роз‘єдналися, На бадужість вбивчу обернувсь вогонь. Я в його обіймах загубилася, Але […]
Всё одно мне теперь, И зима, и зной лета, Потому что я встретил тебя, Жизнь моя любовью согрета, Целым стало для нас *ты и я*, Не заметны слепые тревоги, Потерялся привкус к беде, И курок любви на взводе, И пол шага осталось к мечте, Поровнее немного дорога, В моём доме […]
Як земля втікає з-під ніг Коли зайві усі слова Якщо крутиться голова Хто підтримає у весні? Як земля двиготить з-під ніг І вже марно казати щось Де пробігти посеред рос? Хто заступить на твій поріг Як квітує ота весна Там далеко як подих мрій Так безмежно як помах вій Тільки […]
Холодний вечір тулиться до хати, Повільно входять вечір, ніч… Думки, як вас заколихати, Чому ви розлетілись врізнобіч? Я пригорну до себе вас, зігрію, Ви відпочиньте, ляжу поруч й я. Від вас сховаю сокровенні мрії, А вам було і досить, думки, й дня. Знов вітер кида краплі у вікно, Віконні очі […]
Подих колише тишу, Подих у неба синь Здійметься стрімко птахом Краплею впаде вниз. Подих розкрає хмару Промінь розсіє мрії Плекані неба оком Над полотном землі. Вишиє літо тиша Власні пісні – веселки Вітер знесе додолу І заховає на дні.
Троянди пелюстки і сойки спів І мрії знову ляжуть на пороги Веселки арки, джерела розлив Усі скарби покинуто під ноги Солодкий сон і відгомін зірок Не здатне серце бачити заграву Цвітіння пишнота і тихий крок Такі терпкі, такі пахучі трави Чому слова вже не звучать мені Манливими і щедрими скарбами? […]
У кутку Непомітним, маленьким Зачаїлося слово, Що шукала давно І заснуло забуте, Без тривог і турботи. Не знайти. Чи ж ще будуть шукати? Час засипав пилком І впізнати вже зась, Що потрібним було, Необхідним. Загуло вже давно Те вітрисько гучне, Що нанесло слова. І Його. Те маленьке. В кутку.
Мы становимся старше И конечно мудрей. Делим правду от фальши, Жестко делим людей. Тех, кто вовсе не нужен, «И зачем же вам я?» Видим тех ,кто «простужен», И кто счастлив без «Бла» Тех , кто в спину ударит, Наперед забежит.. И улыбку подарит, Спросит: « Как? Не болит?» Душ мы […]
Як ресторан не жде на “Ревізора”, Так і хабарник не очікує “підстав”, Мала дитина все тягне до рота І тільки кіт мій пам’ятає вогню жар.
Жив сіренький котик Мурчик Лагідний і тихий, Він нікого не чіпав, Навіть малу мишку. У дворі собі гуляв, На сонечку грівся, До рибалок прибігав – Недалеко ж річка. Сяде й дивиться пильненько Як ловиться рибка, Хто впіймає величеньку, А наш Мурчик стиха Підкрадеться, підбігає, Навкруг озирнеться, Тоді лапками хапає Рибку […]