-Аби щастя ти не знав (Ясно тобі,Славку?);- Ну,навіщо поламав Нашу сокодавку?!. -Вчора я”приторохтів” “Дещо”(!)нетверезий… Й дуже випить захотів Соку…із берези(!!!)…
. . ЦАРСЬКА КОРОНА – СПРАВЖНЯ ОКРАСА КВІТНИЧКІВ. . .Щасливі ті люди, які щиросердно кохаються у квітах – дивоцвітах. Бо квіти – це завжди неповторність! Бо квіти – це завжди чарівна краса! Квітують – розцвітають навесні, здається, усі найкращі квіти на Землі: підсніжники, проліски, крокуси, нарциси, […]
Ми знаємо історію відому Про жабок двох, що впали якось в глек, І боротьби стратегію знайому Нам автор записав на мозку трек. Та жабка відчайдушно молотила Своїми лапками до масла в молоці І анітрохи сили не жаліла На те, щоб опинитись, де усі. От тільки дуже швидко потомилась, Чомусь про […]
Зайшов кум-шалопут До ларька морського: -А чи немає у вас тут Тютюну…гірського? -У нас,як в тій Європі (Преповний є набір);- “Шипка”чи”Родопі”? “Казбек”чи”Памір”?
Напевне це уже було В якомусь там тисячолітті: Стікало сонячне тепло, Дощі ішли несамовиті. Людські шуміли голоси, Чинились підступи та вчинки, Під корінь зводились ліси Та будувалися будинки. Буяла віра почуттям, В богів, у гроші, щось іще там, Це називалося життям Із приголомшливим сюжетом.
Ой, на городі, На яснім осонні, Вишня, вдягнувши Коралі червоні, Стала в зеленій Своїй вишиванці, Наче зібралась Із кимось на танці, Та не чекають, красиву, Ніде, Тож з горобцями Розмови веде.
Які в синьйора інтереси? Принесли Вас які вітри? Тут не заробиш навіть песо, Тут брудно, вогко і щури. Тут люди на людей не схожі, А більшість як щури оті, І Вам зустрітись не дай Боже Хоча б з одним у цім житті. Тут мешканці на совість хворі, У них характери […]
Агов, льянеро, де мої корови?! Куди вони поділись, бісів син?! Чом у коня не стерлися підкови? Чом сам не загубився між рівнин? Чого ще й досі пончо не в пилюці? Чого твоє обличчя не сумне? Чи може ти продавсь якійсь падлюці, І розорити вирішив мене? То й що, що дівка, […]
Я був отут. Я знаю цю дорогу, Де у траві сховалися віки, Де хмари щедро роздають вологу, І тчуть туманні спогади думки, Де в золоті дерев блукають чари, Які можливі тільки восени, І втомлені додому йдуть отари, Де їх чекають затишок та сни.
Важко в ці весняні дні впізнати Кам’янець у сивині віків, Бо прийшло до нього в гості свято, Принесло веселощі і спів. Кам’янець від щастя засвітився, Його очі – небо голубе. Батьку наш, в цей день ти народився. Ми усі вітаємо тебе. Навкруги веселощі, забави, Усмішки дорослих і дітей. Кам’янцю, зазнав […]
Я – квітка, яку обпікають морози, Чи гілка, що гнеться снігами й дощем, Листочок, обірваний з болем у гро̍зи, Й травинка, затиснута в галасу щем. Я – пагін, що пнеться щоразу до сонця, Чи зірка, що падає й знову встає, Світання, що тихо торкає віконце, Чи хвиля, що берегом пише […]
Глава 13 “Допит” Вгамувавши свій страх і сльози, я спробувала підвестися. Приковані руки почали затерпати і боліти, а стілець був настільки вважати, що спроба його підняти принесла мені нову хвилю болю. На очах знову з’явилися сльози. Я була одночасно розгнівана і в повному розпачі. Що мені робити? Невже моє існування, кар’єра, […]
У хмарах гойдається мрія За пензлем незримих натхнень… І кожен вже, як хто уміє, Між хмар заколисує день. Шукає й знаходить утіху, Гортає оті сторінки, І, наче горобчик під стріху, Ховає себе між рядки. І знову вдивляється в хмари, Шукає небесних птахів… Чи мають собі вони пари З химерних захмарних […]
Пам”ятаю пісню твою, ненько, Руки ніжні, лагідні слова. Хоч і відійшла у світ далекий, Та для мене завжди ти жива. З тобою раджусь у хвилину скрути, Радощами й болями ділюсь. Я змогла лише тепер збагнути, Що тих щасливих митей не вернуть. Думками лину у часи ті знову, Де хата біла […]
Хто жив із книгою – жив не дарма. Вдихав солодкий запах першодруку, Черпав нетлінну мудрість і науку З дарованого предками письма. Той знає силу слова і пера: Гортаєш за сторінкою сторінку І спраглими ковтками без зупинку П’єш із криниці віри і добра. Тому відкриті сотні світлих див, І […]