Вони знов заховають крила У шафку – оту, де домашнє… Вдягають халат і бахіли, І маску – нову чи вчорашню. А там, за вікном, буяють Чужі білопінні вишні… І часу пісок стікає, За дивним велінням Всевишнім… В обіймах надій і утоми, Яка наче крові згусток, Пів серця лишають удома, А […]
Уже во мраке, но воспоминанья… В них оживают краски прежних дней. Движение на ощупь, но касанья, Безвременно, хранят изгиб ветвей. Оттенки умерли, но живы звуки, И воздух чист и свеж, как никогда. Тепло ее объятий помнят руки, И день, когда она сказала да. ……………………………………………………………………………………………………………….. Посредник мира, между […]
Я вдень сміюся, і життю радію, А уночі латаю свою душу. Живу, як всі…Живу я, як умію… Між вічних : треба, зможу, маю, мушу! Іти в юрбі? Ну ні, це не для мене! За течією нудно, краще проти! Вітряк обставин дух в мені не змеле, Не зб’ють із курсу […]
Змайструю я крила з поривів душі. Поки ще снага є і сила. Ви тільки огудити їх не спішіть, Я мрію цю довго носила. Стомилась кружляти весь час на мітлі, Як птаха, я хочу літати! І треба для цього лиш крила мені… Лиш крила! Хіба ж це багато?! Я хочу […]
Як швидко час летить… Як швидко мчить… Дорослішають непомітно діти … Міцніють крила! Ця бентежна мить! Коли їм час життям своїм летіти. Я ж наче вчора берегла їх сни… Вночі їм ковдру теплу поправляла. Несли питань багато так вони, Колінця їм розбиті заживляла. Дорослі діти йдуть. Закономірність. Час настає […]
Відклала я справи на потім усі! Не страшно, нехай зачекає! На велика сіла, і вже у путі, Де соняхів поле безкрає. Де вітер, де простір, де неба блакить, Так легко на серці! Так вільно! Ви чули, як з птахами степ гомонить?! Яка ж тут краса божевільна! Порожня дорога, лиш поле […]
Ти знаєш?! Про зірку не мрію… Коштовності? Мішура.. Мені подаруй надію, Дай серцю міцні два крила! Мені важливіше вчинки А ніж дорогий ресторан. Слів ніжних твоїх краплинки, Бальзам рятівний для ран. Верни мені віру в завтра, Цінніше дарунка не знаю! Багатство надії не варте, Коли любов помирає… Ти знаєш?! Давно […]
Свідомості дзвони змовкають в безвиході днів. Ледь чутні ще зрідка її одинокі удари. Зелений туман у думки наші й душі засів, І долі людські знов вершать можновладні бездари. Тепер українське не треба, у темник його! Ві ват олігархам! Зробили усіх нас на славу! Смакуй пропаганду Росії, зрікайся свого! На що […]
Куди ідемо, нам не відомо, А ще сумніше, що не цікаво… Це ще не крапка, поки що - кома: Йдемо до прірви під крики «браво»… Як могікани, на Сході вої Наш мир і спокій оберігають. Ми ж програємо Кремлю в двобої, Байдужі ж просто спостерігають… Сценарій фільму усім знайомий. Сюжет […]
Не чекай на мене Не чекай на мене місяцем щоночі, сіючи буденне у зірки співочі. Я прийду зі смерком до твого вікна тліти феєрверком денного вина! Не чекай на мене сонцем у блакиті, сіючи вогненне почуття щомиті. Я прилину вранці з квітами весни у твоїй альтанці малювати сни! Сни про […]
Гармонія Коли ранковий вітер віє – йому віддам свої думки, нехай на сонечку помріє про листям сповнені гілки. Коли пташинонька співає, – дарую їй свої слова, нехай піснями оживає надія, мов зоря нова. Коли цвітуть навколо квіти – позичу їм свою любов, нехай красуються, як діти, своїм дитинством знов і […]
Він заплітав її волосся, Любив торкатися веснянок, Мабуть, йому це все здалося І поцілунок наостанок. Він так любив її усмі́шку І цілувати до півночі. Такі знайомі, щирі, вірні До болю рідні карі очі. Він дарував їй ніжні квіти, Варив їй каву в зимній ранок. Він так любив її любити І […]
Яка тоненька грань між добротою, І тим хто добрих лохами вважа. Чомусь давно уже само собою, Цих двох понять стирається межа … Чим більше відкриваєш свою душу, Тим більш нахабніше у неї лізуть трутні. Не вмієш ні сказати? Знай, як грушу Тебе трястимуть, матимуть за дурня. Такі слабинку швидко відшукають, […]
(ЗРОБИТИ ОЗНАЧАЄ ЗМІНИТИ І Я МОЖУ ЩОСЬ ЗМІНИТИ, ТОМУ ЩО Я БУДУ ПОРУЧ ЗАВЖДИ I’LL BE THERE) МИР ГЛАЗАМИ РЕБЕНКА НЕСКОЛЬКО ИНОЙ ТАМ НЕ ИДУТ НА ВОЙНУ ВОЙНОЙ ТАМ ЦВЕТЫ КОТОРЫЕ ЦВЕТУТ НЕ СРЫВАЮТ ТАМ ДЕРЕВЬЯ КОТОРЫЕ РАСТУТ НЕ ПИЛЯТ ТАМ У ЖИВОТНЫХ В КОТОРЫХ СЕРДЦЕ БЬЕТСЯ НЕ СТРЕЛЯЮТ И […]
Вступ МОЖЕ БУТИ ТРОХИ СТРАШНО ПРОХАННЯ НЕ ПІДПУСКАЙТЕ ДІТЕЙ ДО ЕКРАНУ МЕНІ ПРИСНИЛОСЬ ЩО Я СТАВ ЯК ВОЛОХАТЕ Й ЛЮТЕ ВОВЧЕНЯ СЕРЦЕ ЗУПИНИЛОСЬ ПОЧАЛО РОСТИ ВОЛОССЯ І ВИДАВ Я ГАРЧАННЯ НАЧЕ У ВІСНІ ВСЕ БУЛО АЛЕ НА ЖАЛЬ ЦЕ Є РЕАЛЬНІСТЬ ЦЕЙ ЗВІР В МЕНІ І НЕ ВИРВАТИСЬ НІЯК […]
-Послухай же,Милю (Дівчині моряк сказав), Нагадуєш ти хвилю, Яку ніколи я не знав… -Ну,це ж треба (Я хвилюю кожну мить)! -Так.Мені від тебе Вже почало…нудить!..