Немає смутку, є одне натхнення. Немає болю, є одна жага. Нема брехні, є тільки откровення. Як в синім небі не буває дна. Немає зла, коли його не носиш. Немає смерті, бо душа жива. Не зрадять люди, коли знищать гроші. Паде печаль, як згине боротьба. Прокинешся, та вже не […]
. . ПРИМУЛА… КЕЛЬМЕНЦІ КВІТУЮТЬ НАВЕСНІ… . .Глянула я на заквітчане подвір’я біля хати – світлиці своєї однієї сонячної днини – очі мої розбіглися! Жовтими, бузковими, фіолетовими, червоними, рожевими, білими, бордовими, оранжевими ніжними квіточками на зелених кущиках ледь не всеньких диво-барвів небесної веселки чарували – вабили […]
Давайте спробуємо ми Не перейматись страхами Хоч важко, але буть людьми, Хай буде спокій поміж нами. Пірнути в глибину очей Забуть на мить про плюс, і мінус Покласти руку на плече Не думать про коронавірус… Відволіктись на певний час І зрозуміть, що все минає… І пам’ятати, що […]
-Мені здається, що кохаю Вас!,- маленький Равлик так почав розмову. І сірий світ Метелика в той час засяяв барвами перлистими довкола! Наш Равлик має рацію. Авжеж! Метелик той давно чекав на нього. І був казковий той політ без меж, назустріч Мрії, всупереч усьому! А потім ще багато було мрій про […]
Сьогодні про небо мовчать дерева, Сьогодні будинки кричать про розлуку, Не сіють свіжість фонтанні леви, Не губи а вітер цілує руки. І десь відлетіло гаряче літо, І грається вічністю сивий лютий, І ходить сірість холодним світом Та вимага кольори забути. Сьогодні гами згубили ноти, Сьогодні рай скасували точно, В думках […]
Я ніч ціджу мов кит планктон – Скрізь зуби, Гуляє погляд мій На поводку, Слова перебирають мовчки Губи І літери ховаються В рядку. І десь в рядках, Поміж чорнильних зойків, Зустріти можна навіть Позитив. Вже сон втомився гнати мене В койку І під вікном – Кохання у котів.
Ховало сонце об’єктив, Летіли хмари – сірі душі, Сьогодні снігу світ хотів, Виходив дощ, і той не дуже. Весна далеко десь ішла І лютий був не зовсім лютим, Бажалось чайного тепла І слів тепло хоч раз почути.
У цьому світі все важливо: Великий птах і хробачок, Пора спекотна, дощ тужливий, Епіграф дня та епілог. Палац, скуйовджене гніздечко, Мовчання, крику метушня, Взаємна згода, суперечка, Хліби, загострена стерня. Забуті люди. Зустріч пишна. Набите змістом та пусте. Важливо в світі навіть грішне – Воно підкреслює святе. Краса надщербленого глека, Біль […]
Не знаю що там на меті У світлих янголів небесних, Та світ закінчиться тоді, Коли кохання з нього щезне. Коли розвіється печаль І радість втратить плавність грацій, Коли розкришиться кришталь У душах інших генерацій. Коли в серцях не стане мрій І почуття накриє крига, Тоді і буде суд страшний, Який […]
Як хочеться ці хмари розігнати І сонцю теплому усмішку дать ясну, Щоб всі печалі й прикрощі сховати. Покласти сподівання на Весну. Вона прийде! Чи хочеш, чи не хочеш. Почне підступно зваблювать весь час І зробить знов солодкими ті ночі, В яких Морфею буде не до нас. Ось свіжий вітер, що […]
-А послухай,Грицю (Каже батько сину)- Збігай у крамницю І візьми хлібину!!! –Е,так не буде діла- Слово ви забули,тату (Мовив синок сміло), Чарівне сказати(!)… -Зараз я тебе провчу (Будеш довго знати)- Інтернета відключу! -Що ж…побіг я,тату!
Минає день і ніч, Пора міняє пору, І день вже догора, І кому ставить знову… А Серце все ніяк Угамувать не хоче Ту тугу, що болить І по ночах шепоче. Тихенько скиглить знову, Вмивається сльозами І вибачення просить Наївними віршами. -Прийшла б до тебе, Серце, Надала б […]
Чому болить душа, не знає супокою, То рветься догори, то соромно дрижить? То пише ці вірші затерпшою рукою, Або без слів в кутку самотності лежить. Чого тобі іще? Вже все було з тобою: І пристрасть, і любов, помножені в рази. А може хочеш ти напитись того болю, бурштином що […]
Кіт Васько на призьбі влігся, Подрімати хоче трішки Та шкідливі мишенята Заважають йому спати. То пищать, а чи співають, Гарний сон перебивають, А то бавляться собі, Смикають його за хвіст. Шкрябають щось та гризуть, Відпочити не дають. Не веде і вухом кіт, Щоб прогнати швидко їх. Підніматись йому ліньки, Позіхає […]
-Шість років я не пив (Здоров’ям славився!!!) І навіть зовсім не палив Й дівками не цікавився. -А що далі відбулося (Поясни,Миколо)? -Та…мені довелося… Піти до школи(!)…
Так тихо… Наче зупинився світ. Та в тиші боротьба йде за майбутнє. Он з пуп’янка пробився білий цвіт. І в душах прокидається щось сутнє. І робиш те, що не робив колись, Не йдеш туди, куди так звик ходити, І апетити враз якось вляглись, Та молишся, насамперед, щоб жити. І дякуєш […]