Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

  • Про премію
    • Автор місяця
    • Вибір видавця
  • Особистий кабінет
  • Видати книгу
  • Search

Літературна премія Видавництва книг "Лілія"

Праця кожного автора має бути достойно оцінена
  • Search
  • Про премію
    • Автор місяця
    • Вибір видавця
  • Особистий кабінет
  • Видати книгу

Для голосування необхідно авторизуватись

Узнала я, что у тебя другая, И в городе вас видели вдвоём. Я слушала о ней, себя ругая, Что места в сердце не нашла твоём. Она не то чтоб девушка с обложки, И ты с годами стал совсем другим, Но на душе моей скребутся кошки, Ведь не был и не […]

Без категорії

Узнала я, что у тебя другая…

1 Коментар
автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Как свет луны, спокоен, нежен, тих, Вмиг дрёму разогнав и сон нарушив, Ночной ко мне приходит в гости стих И рифмы тихо шепчет прямо в душу. Меня легко он за руку берёт В ласкающем плену ночного часа, В недолгий снова пригласив полёт, И я уж слышу стук копыт Пегаса, И […]

Без категорії

Ночной стих

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Мы не гуляли вместе под луной, Не целовались с ночи до рассвета И ты в любви не клялся мне одной, Ведь песнь любви не начата, не спета. К тебе я обращалась лишь в стихах, Несмело выводя инициалы, Ты не читал их, не тонул в словах. Любви в одном лишь сердце […]

Без категорії

С.Б.

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Вдохновенье во мне как огонь: То горит, искры в небо бросая И готово обжечь, только тронь, То ложится у ног угасая. И чернеет сухая зола В ожидании томном мгновенья, Чтобы малая искра прошла От святого костра вдохновенья. В круговерти житейских погонь, И в дни праздников сердцу так милых, Я храню […]

Без категорії

Вдохновение-огонь

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Улыбка на аватаре И статус «на позитиве», Она любит играть на гитаре, Жить в богатстве и «креативе». У неё есть один любимый, Для неё он – весь мир огромный: Самый лучший, неповторимый, С ним она может быть нескромной. О счастливой семье мечтает, Лягушонком по жизни скачет… …Но не знают все […]

Без категорії

О Ней

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

На мониторе десять единиц: Одиннадцатый год, число и время – Пора ловить желаний синих птиц, Неверья своего откинув бремя. Заветное желанье загадай, Пусть сбудется всё то, что только снится, Ведь только раз в столетие, ты знай, Построились в шеренгу единицы. Возможно, в дате магии и нет, И вымысел всего лишь […]

Без категорії

11.11.11. (11:11)

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Замок на сердце, ключ – в глубинах глаз. Я о тебе невольно вспоминаю, И, зная : не прочтешь, в который раз Стихам лишь свою душу изливаю. Они лишь знают тайну чувств моих, Что душу навсегда собой пленили. Их разделить меж нами на двоих Судьбе-старухе, видно, не по силам. Замок твой […]

Без категорії

Замок на сердце, ключ – в глубинах глаз…. (С.Б)

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Средь осени скульптур лишённых лоска, Застывших, ожидая холода, Как лета лучик светится берёзка Всё так же зелена и молода. Осенний ветер кудри ей трепает, Сломать, согнуть пониже норовит, Но нежная листва не опадает, Лишь еле слышно на ветру звенит. Придёт пора ей с зеленью проститься, И для неё златой наряд […]

Без категорії

Берёзка

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Тобі, Вкраїно, нині 25, На вік людський короткий зовсім мало. За цей недовгий час пекучих зрад Й гірких нещасть зустріла ти навалу Пізнала ти, як зраджує сусід, Який, здавалось, буде вічно братом. Тобі він одягнув вінок із бід І став життя невинні відбирати. Лице в лице ти бачила війну, Як […]

Без категорії

Тобі,Вкраїно, нині 25

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Це було їхнє озеро на двох, Іх тут, як знак кохання, поселили. Їх душі й крила поєднав сам Бог, Всі милувались, як вони любили. Ромео і Джульєтта звали їх: Прекрасний лебідь й лагідна лебідка. На радість й милування для усіх Любов їх розквітала, наче квітка. Але якось на озера воді […]

Без категорії

Дві лебедині пари

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

В сети мы познакомились с тобою… Общались… было разное у нас, Но, видно так предсказано судьбою, Поссорились, в последний, может, раз. Для ссоры пустяковая причина, Да и обида тут не велика, Но перестали Женщина, Мужчина У Скайпа ждать вечернего звонка. Два гордых человека повстречались… Никто не хочет в ссоре уступить… […]

Без категорії

Не потревожу, не побеспокою…

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Цього літа я хочу більше… Сонця, усмішок, щирих друзів, Співу Муз в прохолодній тиші, Квітів ніжних в широкім лузі. Цього літа я хочу більше… Почуттів, перш за все, кохання, Щоб на краще, а не на гірше Курс тримали мої сподівання. Цьоголіть я хотіла…шкОда, Час спливає, не все удасться… Літо знов […]

Без категорії

Цього літа я хочу більше…

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Залізна Леді і ніжна квітка, Що пробиває полон асфальту. То жінка-воїн, а то лебідка: Життя сприймає, немов крізь смальту. Своє кохання в житті шукає, Щоб поруч був такий самий – сильний Й надію-думку в душі плекає: Він скорить серце, що зроду вільне. У віршах вишуканість, жіночність Та заклик: «Дівчинко, не […]

Без категорії

Дівчина-поетеса (Присвячується Lady Bo)

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Знов стала на розпутті Україна. Настав для неї визначний момент, Бо ж в день цей вона вибрати повинна, Хто ж він, її обранець – Президент. Зеленський?… Тимошенко?… Порошенко?… Хто з них найкращий, гідний – обирай, А вибір цей підкаже хай сердѐнько, Тоді, мабу̀ть, життя будѐ, мов рай. Війна помре і […]

Без категорії

Знов стала на розпутті Україна… (До президетнських виборів)

автор Юлия Ковальчук
Опубліковано 30.03.2020

Летять роки…Кипить робота, Всі будні дні переплелись… Спинила погляд свій на фото, Де ми із сином обнялись… Немов спинився відлік часу, Не стало сивих волосин Нам би іще набутись разом, А ти дорослішаєш, син… Так мало в піджмурки пограли, Не нафутболились м»яча … Я й ніби все така ж зосталась, […]

Поезія Присвячення

Синові

1 Коментар
автор Наталія Сафіуліна
Опубліковано 29.03.2020

Я дякую тобі за сина. І за усе, що досі в нас було. Уже для мене ти – чужа людина, Погасло. Відболіло . Відгуло. Я дякую тобі за сина. За ті слова, розказані колись. Для тебе я вже більше не дружина. Живи , як хочеш. Лиш прошу—молись. Візьму востаннє ніжно […]

Лірика кохання Поезія

Я дякую тобі за сина

автор Наталія Сафіуліна
Опубліковано 29.03.2020

У той час,як цвіли цикламени Переплелися наші путі. Молодим ти ще був і зеленим, І не тямив нічого в житті… Ти гадав,що нічого не знаю, Не принизився б у каятті. Думав : «Та,що безтямно кохає, Все пробачить у цьому житті!» А я ж очі на все закривала І казали услід […]

Лірика кохання Поезія

У той час,як цвіли цикламени…

автор Наталія Сафіуліна
Опубліковано 29.03.2020

Він віддавав усе і потопав в коханні. Вона ж була холодна , мов зима. Він дарував їй полум’я тюльпанів. Вона всміхалася , очей не підійма. На їх побачення летів, немов на крилах. Вона ж з запізненням приходила щораз. Як не старався він—не полюбила. Зітлів вогонь , розвіявся, погас… Він надсилав […]

Iнтимна лірика Поезія

Він віддавав усе і потопав в коханні…

автор Наталія Сафіуліна
Опубліковано 29.03.2020

Posts navigation

  • Newer posts Newer posts
    • 1
    • …
    • 641
    • 642
    • 643
    • …
    • 838
  • Older posts Older posts

© 2026 Літературна премія Видавництва книг "Лілія" – All rights reserved

Створено  – Designed with the Customizr theme