Сумує небо. Сонце зажурилося Змарніло поле.Стихло, бо втомилося. А вітер – гілля струни налаштовує, Туманом срібним ранки обціловує. Затихла річка, в небо задивилася. А хвиль краса до берегів прибилася. Шепоче бір есеї з суму створені Про дні журби, що осінню впокорені. Брунатний лист приліг – не обзивається, Дощами він холодними […]
«Літак» Скажи мені, що ти мене кохаєш Ще раз промовлять це твої вуста Мою любов на собі відчуваєш Любов на двох я знаю не проста Свого життя з тобою ми пілоти Так добре коли поруч є крило Для щастя не потрібні нам банкноти Аби наше кохання лиш цвіло Приспів: […]
Останнє яблуко у батьковім саду, налите соком, дивиться благально, як листопад винищує безжально, шматує листя, наче на біду. Зігріте сонцем, скупане дощем, вигойдується в такт вітрам осіннім, чека на час якогось потрясіння, щоб опинитись раптом …під кущем. Дарма що сад повипирав кістки і світить ребрами на чистім видноколі, він не […]
Молися і працюй… Одвічне і нетлінне.. І суть у тому є глибока і проста: Іде за роком рік, зникають покоління – Опорою стають потужні два крила. Молися! І нехай пихатість і облуда Не возведуть тобі піщаний п’єдестал, Бо вавилонських веж набудували люди, Та мають всі вони один сумний фінал. Ти […]
Вона так ніжно пестила руками, Він закохавсь – та народилась драма. Клен вмить для Осені все золотом укрив, Створивши цей божесвений мотив. Кокетка ж Осінь почуттів не мала, Тому для Дуба пісеньку співала, І посміхалась Ясеню казково, На руки впала Буку – випадково. Сміялась голосно і вдало жартувала, Із Вітром […]
В день ясний, Коли земля палає золотом, Й манить сад осіннім солодом- Холодно. Від похмурих днів сумних, Від дощів, що стеляться калюжами, Й від вітрів, що з крилами стодужими- Холодно. Від бездушних слів людських, Від чужого погляду байдужого, Що знесилює здорового й недужого- Холодно. Від невиправданих втрат, Що з журбою […]
Останнє яблуко у батьковім саду, налите соком, дивиться благально, як листопад винищує безжально, шматує листя, наче на біду. Зігріте сонцем, скупане дощем, вигойдується в такт вітрам осіннім, чека на час якогось потрясіння, щоб опинитись раптом …під кущем. Дарма що сад повипирав кістки і світить ребрами на чистім видноколі, він не […]
Що тривожить тебе, моя пташко? Що тривожить тебе у цім сні? Чи це від того що дихати важко, Чи підозрілі тіні в пітьмі? Що тривожить тебе так нестерпно? Що душу розриває на шматки? Чи це від того, що стає так темно? Чи від того, що не правдиві казки? Що тривожить […]
Осінь.Холодно.Хмарно.Ранок. Кава.Сир. Бутерброд.Сніданок. Куртка.Сумка.Ключі. Годинник. Метушня.Телефон.Будинок. Ганок.Клен. Падолист.Турботи. Плани.Книги. Гора роботи. Сподівання. Реальність. Мрії. Плин часу. Гра життя. Надії. Місто. Осінь.Вогні вечірні. Гомін.Люди.Звуки ефірні Тиша. Парк. Відпочинок. Втома. Східці.Поверх. Дзвінок. Вже дома.
Осіннє листя вітер замітає, Останнє листя падає з дерев. Ворони на небеснім нотнім стані Напишуть реквієм осінньої пори… Останні айстри спалені морозом… Замерзли сльози в них на пелюстках… Так непомітно промайнула осінь, Іде зима холодна, крижана… Самотню скрипку хтось в парку залишив… Уже її мелодій не зіграть… Стоять дерева чорні […]
Повернись, мій втрачений солдате. Повернись. Нікого іншого нема. Повернись, за тобою донька плаче. Тебе чекає вся твоя рідня. Повернись, мій втрачений солдате. Повернись звідти, де вогонь пала. Повернись туди, де чекає мати. Повернись туди, де серце так чека. Повернись, мій втрачений солдате, На землю, де співають солов’ї. Повернись, […]
Як не втратити в серці надію? Як не втратити наше життя? Як не втратити нашу мрію? Як зберегти своє майбуття? Як не втратити в собі людину? Як не втратити все, що є? Як не втратити силу єдину? Як не втратити ранок, що настає? Як не втратити слово вільне? Як не […]
Ми знов окремо. Ти десь там, я тут. З тобою ми не бачились давно. Я знаю, ти мене забув, Але про тебе думаю я всеодно. Завжи перед собою бачу постать, Волосся біле, голубії очі, тії миті, Як в ніжнім погляді очей хороших, Я мовби танула в блакиті. З тобою ми […]
Заблукала душа В споришах… Хтось поставив сьогодні їй шах! Кучеряві стежки Навпрошки! Про таке не напишуть книжки! Зачепилось крило… Що було? Зав’язала свій смуток вузлом! Зупинилася мить – Не болить! До країв залишилось долить! Заблукала душа… Не лишай! Молоком заглуши молочай!
Медовими, Чудовими, Терпкими Здавались роси у серпневу днину. Сполохана, Закохана За ними Стернею перекотиполем лину! Загублена, Голублена Бурштином, У вузлик заховала крихти літа Завбачливо. Розпачливо Під тином Стояла, як забутий снопик жита. Тягучими, Колючими, Чужими Розстріляна була тоді очима. Спустошена, Непрошена Всі зими Зважнілі рахувала за плечима…
Твоя… моя… на двох і ні для кого… Загублена, заплутана дорога Давно чортополохом поросла! І сльози вже не віск! Вони – смола! Випалює, видушує, вирує… І ворон десь на гілці пащекує! Куди йому те знати і збагнути? Він волю має, а я – маю пута! Напевно, їх придумала сама, А […]
Сповнена Струнами спомину… Сонними… Вірила… З вирію вітряно Віяло… Падала… Правдою пахло і Ладаном! Піснею… Перелатала все Прісною Марила… Мрії мережила Хмарами! Бачила… Білені болі Пробачила…
Спогади про те, чого ніколи не було, А душа вкривається мурахами! Відлетіти б їй у вирій з птахами, Та бринить струна в ній, наче… пінопласт об скло! Стежка, що ніколи не цуралася пригод, А трава за нею гірко плакала, Проростала віхтиками-знаками, Знаками питання серед тисяч перешкод! Вітер, що ніколи не […]