Раптовий вдарив мороз.Принишкли квіти: “Де ти, сонечко?” * * * Комфорт – перш за все. І вже щехзають з хатів печі…Може,десь… * * * Гудуть трактори Поки на НАШІЙ землі. Чи залишиться? * * * У шафі старі запрошення.Весільні. І на наше є… * * * І роскаль має зараз […]
Вона дивилася озерами на всіх, Що вабили своїми таємницями… Багато втоплеників плавало у них, Мов квіти, догори блідими лицями… А часом полонила, як весна І зазирала пташкою у вічі, А іноді здавалось не вона, А демон – у жіночому обличчі!
Я выпью горького вина, Чтоб жизнь по слаще мне казалась. Опустошив бокал до дна, Я вспомню что с меня осталось Наивность, красота и ум Где вы теперь девались? А в голове пустынный шум И вы на свалке оказались. Наивность предана толпой, А красота в цене упала, А ум, обманутый тобой, […]
Года идут, меняя все вокруг И осень желтым листом опадет Но ты мой друг, мой настоящий друг И это факт, и он не пропадет. Не забывай меня… Когда сугробами укроется земля, Й ручьями весело звеня Придет весна. Не забывай меня! Когда дождем умоется земля, А ветер волны трав расчешет, Ты […]
Неосяжно зоряная мрія Десь далеко у поході небом… Йти до себе хочеться не завжди Позавчора вже нема потреби. На порозі дня нові зізнання Погляд поза хмари у… майбутнє… З мрією дитячою востаннє Без вагань зустрінуся у будні.
Ніч.Сни розбрелись по хатах.З чим зайдуть до мого дому? * * * Які короткі літні ночі – для твоїх сімнадцяти літ! * * * Розвиднялося… Село прокидалося. Зітхали двері. * * * Маленьке вікно у старій хаті було і чимось більшим. * * * …а танцмайданчик- серед парку – давно […]
Драбиною сонячний промінь униз Спускає світанок осінній, Щоб день сумовитий неспішно ним зліз З останнім теплом, що на спині В торбині затихло, неначе коша, Чекаючи волі земної, Де падає лист, за вікном, із куща І пахне із ночі зимою. 19.09.19.
Я чую музику осінньої стежини, Читаю вірші листяні на ній І навіть ті, які іще можливі По довжині задумливо-сумній… А, може, я її строфа ота, Яку знайти життя буває мало – І сонце, ніби крапка золота, Уже в долоню вічності упало. 10.10.19.
Грає осінь сонату на струнах моєї душі, звуки нечутно злітають десь у сяйну височінь. Вплітаються в музику вітру, у шелест листків золотих, у запах останніх вже квітів, у сльози дощів проливних. Симфонія осені лине над лісом, над містом, селом, дзвенить у полях і долинах прекрасна і дивна, мов […]
-Та не кричи так! – просить вампір дівчину, – Мені тільки пігулку запити! -Ой! Справді?! А Вас щось болить? – поцікавилась та вмить забувши про страх. -Ні! Я просто люблю всякі пігулки їсти, – скривився кровопивець, – звісно болить! -А що болить? А Ви знаєте, що пігулки краще запивати чистою […]
Авторська пісня Милує осінь краєвидами І ароматом стиглих трав, За мною ти заплачеш квітами, Що я з любов`ю дарував… Туман, наче білизна, стелиться, І буревій вербу зламав, І все прекрасне не повернеться, Що я в очах твоїх впізнав! Твій світ з глибокими озерами І кришталевії струмки, І твої привиди з […]
І хочеться час кошеням упіймати, І гладити так, щоб лише муркотів На призьбі, осяяній сонечком, хати У точці перетину різних світів: Дитинства, юнацтва… ще зрілості тої, Яка, мов метелик у Божій руці, Та старості, що випиваєш настоєм, Вже знаючи шляху життєвого ціль. Сидіти і душу на сонечку гріти, Коли час […]
Не листя падає, а пишуться листи Деревами, що осінню прозріли: Не тільки в землю коренем рости, Є височині прагнення у гіллі – Коли воно позбавилось плодів І, ніби, вже ніщо тут не тримає… Якийсь листочок вгору полетів Небесним обнадієний розмаєм. 30.09.19.
Неначе сонця причастився клен, Він золотом виблискує однині – І можна бути радісним, але Збирають данинý вітри осінні. Краси такої – закоротка мить, Та в ній зачаток вічного величчя, Де золото із віт не облетить І сум не ляже тінню на обличчя. 1.10.19.
Закутатись думками самоти, Зігрітися під ковдрою розлуки, І мовчки, залишаючи сліди Ковтати сльози від цієї муки. Людині так потрібна теплота, Душевний спокій, радість,небайдужість. Людина рідна у житті завжди одна Повинна із людиною набутись. Нехай пройдуть роки і час мине. І зрілість змінить юність так невчасно. А старість змусить […]
А осінь жовте листя зодягає, Блука садами, розмальовує стежки. Із трепетом у вікна заглядає, Останній місяць: – Підем до зими? Ще трохи помалює і роздягне Усі дерева, скине листя все. Іще не раз навколо все огляне А там й зима все снігом замете.
Скидає осінь королівські шати, І є щось символічне в цьому дійстві… Ми любим тих, хто нас примушує страждати, Ми – діти, недолюблені в дитинстві!
Ні, не даремні наші сльози і благання, І щире молитовне каяття – Лиш на різниці втіхи і страждання Ми відчуваєм повноту свого життя!