Самотні береги Обіймали дике море. Разом хотіли бути ми, Але цього не станеться ніколи. Холодний вітер зігрівав, Мою давно зівялу душу. Ти мене напевне кохав, Та все одно залишив. Обійми останій раз, Подивись мені услід. Як швидко летить час, І повільно тане лід. Самотні береги Зберігали нашу […]
Коли тебе невинно ображають, Прощаються таємнії гріхи. І біси в безпорадності ридають, І ангели шепочуть: «Потерпи!».
Пролітають роки, час минає невпинно І летить уперед, нас несе від весни. І одне залишається завжди незмінно – Материнська любов, що іде крізь роки. Материнська любов сама щира у світі! Своїм сизим крилом від негод захистить! Хоч дорослі вже ми, та для матері діти І серденько її за нас завжди […]
Не губіть стежину, що веде додому, Не цурайтесь діти рідного порогу. Хоч і не палац там, а звичайна хата, Та чекають рідні – ваші батько й мати. Щоб лелеки вили щовесни гніздечка І спокійне билось у батьків сердечко, Щоб онуків рідні голоси дзвеніли І сади вишневі пишно зеленіли!
Чимало несподіваних гостинців Підносить нам життя мінливе знов… Я впевнений, що в жилах українців Шляхетно струменить єврейська кров! І прагнемо ми до одного Царства, І від одної матері грудей, І ще тавро єгипетського рабства З’являється на чолах у дітей! Та Наріжний єдиний у нас Камінь, Не заметуть піски наші сліди! […]
Ранкове місто дощ полоще, Встромилась в небо телевежа… Нам гордість коштує дорожче, Ніж голод, холод і пожежа! Гірку вона віщує повість, Вона — нутро людей зрадливих, Вона зрікає на самотність Насамперед жінок вродливих! Гординя спокою не знає І не дає очей зімкнути, Вона жорстоко заважає Любити і любимим бути!
Собрался как-то мишка советовать мартышкам: как им деревьями гонять, запрыгнуть, не упасть. Послушали мартышки: “А неужели, мишка, можно лазить нам вот так и покажи всем: где и как?” Сначала долго он ревел, потом на пне ведмедь сидел: советы легче раздавать, но тяжелее лазить по стволах. Он выбрал […]
У маленької у Ксюши Заболіли ручки дуже, Але Ксюша в храм пішла, До ікони підійшла! Протягнула ручки тії До Пречистої Марії, Розказала де болить І зцілилася умить! Потім дякую сказала, Ручку Їй поцілувала, Ручка була, мов жива, Наче квітка, запашна!
Расцветал зарёю вечер с розовою полосой, что ж мой миленький далече, что ж мой милый не со мной? Небо дальнее пылает и уже звезда горит, милый образ исчезает, или то заката миг? Он исчезнет, расцветает небо звёздной полосой, а мой милый прибывает, будет миленький со мной. Отцветал […]
И вновь вопрос завис в полночной дымке,- “Кому нужна треклятая война?” Устраивали б лучше поединки В науке, среди ринга, у руля… И как найти слова любви и ласки, Когда в огне пылает все вокруг? Я погружаюсь в сон и вижу сказку И снова снится мирный наш досуг. К щеке прильнул […]
Така безмежна, бездоганна, неземна, Первісною прекрасна чистотою, Неначе діамант прозора та міцна Прийшла любов лебідкою святою. Не час, а ні розлука, заметіль Не стануть засторогою в путі, Коли вона прекрасна як Ґазель В ваші серця захоче увійти. Вона дівочо-ніжна, як дитина Розкриє вікна заспаних повік, Щоб ти її назвав навік […]
Чи не Вас обіймала травою в полях? Чи не Вас умивала росою в лугах? Чи не Вас колисала в морях на волнах? Чи на Вам колискову співала в горах? Це все наша планета, планета Земля, Але ми неслухняні неначе маля. І колись у Землі обірветься терпець, Пошкодує все людство, настане […]
Мишка во лесочке топал, громко песенку он распевал, слышен треск шагов далёко, но его подвёл вокал. В лесу собрался между ёлок арию Ленского реветь, а вдалеке шумел орешник и тенором не удавалось петь. Ведмедь собрался баритоном партию Риголетто запеть, лесок зазвучал камертоном, не удавалось нот так шесть. […]
Досвітні вогні загорались, вечоровим сном малювались, рожеві й сині кольори, нічні гілки докреслять сни. В усіх тих нічних снах хай буде спокій і релакс, малює візерунки за вікном і творить кольоровий сон. У сніжно-білій далині ховає небо відблиски денні, де-де просвічується крізь хмари і нічка уже пташкою летить. […]
Сів на подвір’ ї лелека. Син, гордо задравши ніс, Сказав: ” Це той самий, що мене здалека Вам з мамою в дзьобі приніс”! Малечі слова я підтвердив. Звичайно, про те промовчав, Що в дзьоба лелеці я цілу зарплату За тую доставку віддав.
Комусь звучить чарівний спів бельканто, І десь вшановують пташки прихід весни — А по Хрещатику гуркочуть танки НАТО, І над церквами пікірують літаки! Чи це війна за нашу «незалежність», Чи це національний вже маразм? В моїх очах шалена незбагненність, Душа кричить, а в горлі знову спазм… Четвертий рік п’ємо вино […]
«Незвідані листи» Вдихавши аромат весни і вранішньої кави Писав незвідані листи, незрозумілими словами Під звук печалі і дощу, під звук серцебиття Читав так жадібно ті строфи, а потім кидав у сміття Вдихавши аромат весни, і вітряних світанків Писав незвідані листи, із серця витягав останки Та все ж ніколи не […]