Знай, ніжність ходила так близько,Як тільки слова полилися,Лунали хоча і притихло,Була в них якась таємниця.Той вогник тепленький відчувши,Знай, ніжність ходила так близько,Скоріш готувала дарунки,Немовби мрійливе дівчисько.Та швидко щось ватра затихла,Поглянь, не горить у каміні,Знай, ніжність ходила так близько,Навколо гуділи метілі.Останні краплини в серпанку,Лишились у тиші застигло,Потрібно зробити розв’язку,Знай, ніжність ходила так […]
кохання
2509 posts
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]
А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
Закружляв вітерець підхопивши хвилю,Враз розбурхав емоції, якось дивно,Напоролась вона на скелясту глибу,Почуттям додала хвилювання вихор. Невгомонна скидалась… прозріло море,Відчайдушно навчались, щоб мати розсуд,Тож нутро показало, навіщо гонор?Зупинилося дійство, не буде шторму. І вітрець мимохіть, затихає мудро,Відтепер, як тихенько… аж шепіт чути,Зародились акорди, невже співзвучно?Чарівливо звучали віднині струни.
Хмарки зібралися надовго,Тож небо вкрилося пітьмою,Холодні краплі монотонно,Стікали з листячка сльозою. Осінній дощик незабутній,Отак дивлюся у задумі,Життя гортаю без ілюзій,І бачу стільки подарунків. О Боже, мабуть, це прозріння,Нарешті душу я відчула,Себе спасаю від невір’я,Навіщо зрештою ці пута. А листя гарне, золотаве,Любуюсь дивною красою,Хоча і падає, все ж сяє,Коли подивишся з […]
Все ж осінь дивує укотре,Чекаєш завжди чудеса,Теплом кольорів, як огорне,Відпустить в політ журавля. А бабине літечко прийде,Коли заіскрить навкруги,Немов пробіжиться враз липень,Недовго… шепнуть віщуни. Негода приходить незмінно,І холод прониже повір,Та й іншим заповнює змістом,Зими відчайдушний привіт. Кружляє і падає листя,Бо перший мороз пробігав,Лунала пронизлива скрипка…Він тільки її уникав.
Удвох зустрінемо світанок,Зваривши каву ароматну,Де сонце сипатиме сяйво,На ніжну пінку шоколадну. Нам зараз добре як ніколи,Отак під музику приємну,Усілись радісні напроти,Теплом зігріли всю оселю. Тож доля зводить, бо впізнала,Два серця, зморених в зажурі,Прийшла незвідана розрада,Куди й поділись дні похмурі. Та знала осінь золотава,Все ж листя падає на щастя,Барвисто кожне цілувала,Душі […]
В очах незвідане небо,Волосся світле, мов сонце,Як серце б’ється бентежно,Коли у погляді тонеш. Барвисті квіти навколо,Покрили буйно все поле,Незвичне наше знайомство,Було задумано схоже. Метелик всівся на руку,І нас чомусь не боїться,Відчувши щастя спокусу,Радіє навіть довкілля. Отак забудемо будні,Скоріше підемо разом,В незвичний простір майбутній,Де тільки радості сяйво. Ці миті втримати хочу,Чому […]
Зненацька затихло море,Тож місяць приліг на воді,Яскравий немовби сонце,Враз світло розсіяв вночі. Близенько маленька хвилька,Плескалася мило, смішна,Відчула блаженства присмак,Ой як же любила життя! Зваблива в магічнім сяйві,Незвична, весела, проста,Неначе у дивній казці,Усміхнене щире дитя. Приємні коштовні миті,Повідала щастя душа,Емоцій нестримний вирій,Мов скрипки торкнулась струна. Отак і витати б разом,Тяжіння відчули […]
Я вам пишу, хоч вас не знаю,Та ніби ми знайомі вже давно,Тож випили, мабуть, нектару,Той солод відчуваючи єством. Вітрець порушить дивний шепіт,Й лукавість всю духмяного бузку,Лиш тільки вечір, знову Всесвіт,Готує подарунки зі спокус. Я вам пишу, хоч вас не знаю,Душею все купаюсь у хмелю,Чому не відкриваюся бажанню?Боюся закохатися…табу….
Цю історію розповів мені колишній парторг колгоспу «Шлях Ілліча» Петро Іванович Лукін. У Криму в ті роки він славився як правдолюб: навіть з партії та з колгоспу його вигнали, як він висловився, «за правду». Хоча злі язики говорили, що начебто за контрабанду мереживних білих жіночих трусиків від «Валентіно» і за […]
А жінку образити просто,Відступить безмовно подалі,Душі так журливо і млосно,Мов кинули квіти прив’ялі. Хотіла б забути дні, прикрі,Та серце не вміє мовчати,Неначе пробігли вразливі,Похмурі відчужені хмари. Ти знаєш, отам під снігами,Вже обрис чекає рожевий,Написана доля зірками,Ці знаки нікому не стерти. Бузок як розквітне духмяний,Зігріє теплом і сумлінно,Розвіє душевні тумани,Додавши привітних усмішок.
Погода додає знов суму,Неділя вся в омані млості,А відзвуки зажури блюзу,Відтак передалися ночі. Хотілося у небо глянуть,Побачить зорепад яскравий,Немовби викрадали казку,Розлючені із сажі плями. Заснути б і солодкі мрії,Нехай заколисають ніжно,Усі ми по краплинці грішні,Лиш маску надівають вміло. Ось тільки у такому стані,Похмурої нірвани, певне,Найбільше розумієш далі,Що хоче розказати серце.
Все місяць плещеться у річці,Та вабить зіроньку небесну,Вона йому по всій доріжці,Прикрасить золотом мережку. Він ніжність стримати не може,Тож ночі відблисками грають,І пестять в любості захоплень,Й дарують внутрішню відраду. А Всесвіт журиться відвічно,Скоріш як місяця спровадить,Від щастя вкутаного німбом…День прийде зникнуть всі забави…