Ось кава. Лавандова. З присмаком раю Стілець. КвіткоКнижне… і не поспішаю Той простір широкий, де птиці у небо Де тіло-душа вільно рухає кредо . Там дехто на вухо шепоче любові Що линуть крізь тебе по венам, мов долі В обіймах сандалу, пачулі та лічі Не має думок у криштАлевій тиші […]
кохання
2509 posts
Трояндове . Квітучий подих пелюстків троянди Як спалах сонця почуттів прозорих Ти поглинаєш всесвіту гірлянди З якими дивні ночі хороводиш А вранці на трояндовому полі Розквітне серце на долонях Світу Що сповнене хвилинами Любові Омріяне в перлинах Дивосвіту . © Еріка Маркон Комментарии:
Мы шепчемся за спинами РАсСветов Влекомы Тюильри – прелестный сад Минуя Риволи. Под плеск сонетов Нам Сена молвит Рай, а где-то Ад . Покинув Лувр, слегка разГоворилИсь Среди красот в божественной тиши Там, где-то, чаши жизней разорились А Наши полнятся. Садами. Монтсури… . В оковах парка Осень ласкова, чарует Куражит […]
Какая блажь Вас видеть вновь На тонких. Вопреки Я не питаю к Вам любовь Все так же. Далеки . На полках сердца? Вас там нет На полке душ? Все то же А Вы заменой “да” на “нет” Простужены. И все же… . Вы громко мыслите в тиши Волной неровной. Мало? […]
Имбрина © Эрика Маркон . У старца нет морщин столетий На скулах солнце до земли Спокойна гладь без перипетий И не тревожатся умы . У старца губ изгибы лунны А волосА природы глас Опушка зелени, как клумбы В умах живой иконостас . На стопах камни замирают Крошится в пыль стена […]
Анатомічні ревнощі…душі Та дещо схильні до шизофренії Якщо балансово бажати, чому б ні Односторонній рух – повернеться людині . Ніколи не примушуйте. Ідіть… Вертайтесь та шукайте Вам тотожну Те місце не для Вас. І годі пить Забороняється Вам пити душу. Кожну . © Еріка Маркон
Спасибі рік, що минає, За те, що я жива здорова! За те, що був зі мною той, Хто до мене відгукувався з півслова . За тих, хто в життя моє увійшов, І тих, хто вийшов “по англійськи”. За те, що було і минуло, За ніжність дорогих та близьких. За не […]
спокуса білого шоколаду … білий шоколад підсолоджує смак … покажи мені місто покажи мені місто. я це місто зовсім не знаю . покажи мені країну цю . я країну цю зовсім не знаю . покажи мені себе . я тебе зовсім не знаю . на світанні ноги твої підуть до […]
Кава, скло розбите й ти, У вікні морозні квіти. Передаєм в листах «привіти», І ставим крапку в знак самоти. У стін питаємо секрети. Допивши каву і прибравши скло, Допоможе друг забути, що було, І спалить всі її портрети.
Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта, Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар, Зустрічалися двоє, да так, щоб ніхто не помітив – На межі полонин, серед ситих овечих отар. В неї сині стрічки, в нього довга вівчарська флояра, З діда-прадіда пісня недобра у спадок дана, Каліграфія долі твердою […]
Розбурханий спалах вулкана,Кипів пломенисто між ними,З нічого з’явилася сварка,Блаженні порушила ритми. Тож мудру спитайте людину,А що доказати хотіли?Побачивши дану картину,Лиш скаже, це просто утіхи. Та й відповідь нащо шукати,Зустрінеш емоції запал,Коли невеличкі контрасти,Так стелять дорогу до щастя.
А сонечко світило у віконце,Голубило й незвично поспішало,І нібито нашіптувало вкотре,Прокинься, зачекався вже світанок. Долонями закрила оченята,Солодкий сон затримавши недовго,Та пташка нескінченно щебетала,Кружляла недалеко безтурботно. Лиш нічка заспівала серенаду,Тож днина малювала свій орнамент,Запахла як же кава у горнятку,Щаслива є, та жінка… що кохана.
Мов долі фатальне сплетіння,Ці душі з’єднало навіки,Страждали обоє, бо відстань,Дала забагато обітниць. А карма минуле тримала,Кружляла немовби по колу,Утішна словесна тирада,Не прагне дозволить свободу. Таке почуття нездорове,Посічене болем відвічним,Бувало занадто солодке,А інколи морок зневіри. Багата життєва наука…Не вчасно знання лиш здобуті,Не втримала разом напруга,Та й жити не можуть в розлуці…
. . КАТРУСИНЕ КОХАННЯ (“ДОЛЯ КАТЕРИНИ”) – Частина 5. . .Ніжна щаслива усмішка з’являлася на дівочих червоних устах, мило розпливалася по молодому обличчю. Великі сірі очі з голубим відтінком дивилися – сяяли якоюсь незвіданою внутрішньою красою, і здавалося, світилися із самісінької глибини душі… . .Серденько юної дівчини билося – стукало […]
Ти бачиш сон,коли перед тобою Стою із квіткою один, Коли чарівною весною Навколо стало все живим. Коли поглянув в твої очі Я бачив світ і погляд власний. Твоя краса така дівоча, Як квітка ця прекрасна. Тобі дарую цю красу, Бо ти весна моя і все на світі. Тобою дихають й […]
Ти – моя найбільша таємниця, Навіть мною не розгаданий секрет… Я для тебе – ніжна чарівниця У полоні пристрасних тенет. Ти, як твердь, стійкий та непорушний, Розумієш все без зайвих слів. Я – вода, що омиває сушу, Розтікається між гір, лісів, степів… Ти мене, як сонце, обпікаєш; Кожен дотик в […]
*** Научи меня снова жить. Воскреси, мою мёртвую душу. И возможно, я снова смогу полюбить. И ночами тебя слушать. Научи, поднимать глаза. И смотреть снова в звёздное небо. Дай понять, что тебе важна, Где б ты ни был и чтобы не делал. 6.11.2021г. Dana Samoilovich
Мій чорний ворон, став на тон темніший, І кіготь має набагато вже – точніший. Мій чорний ворон, шепоче не мої слова, Шукає ворогів де їх нема. Мій чорний ворон, душі моєї тінь, Й страшних причина сновидінь.