Кохання незвідані далі,Бентежать, окрилюють душу,Сховалась у давній шухляді,Журба, що надпила отруту. Витаєш мрійливо думками,Бузок додає сподівання,А млою з рясними дощами,Десь ходить забуте страждання. Поглянеш на сонячний промінь,Й росу світанкову незвичну,Немовби прийшов ти на сповідь,Господню читаєш молитву. Незримий відчується дотик,Враз щезне давнішня образа,І долі безмежні щедроти,Зігріють теплом, як розрада.
кохання
2509 posts
За обрій почуття летіло,І хмари закривали сонце,Не думай про погане, жінко,У травні забувають жовтень. Незвідані душевні струни,Уже впорядкувала доля,Приймаються її дарунки,Тож нащо цей даремний розпач. Все змінюється з часом, правда,Стирається проблемний вихор,Постаршала здається панна,Життя ти називаєш дивом.
. . З У С Т Р І Ч – Частина 4 . .Гарним і сонячним напрочуд видався той незабутній і святковий день. Чарівні мелодії духової музики линули далеко – далеко – на всі кути великого села. На шкільному подвір’ї збиралися учні, вчителі, батьки, гості. Шумно і весело гомоніли дівчата […]
Зустрілася осінь – палка і тендітнаІз груднем незграбним й холодним, як лід,У світлому парку, де листя привітнеГрайливо ховалось, лишаючи слід. Де вітер веселий ганяв білі хмари,А ті не спішили від нього тікать,Де в ніжних обіймах закохані париЯскраво палали, мов іскри багать. І грудень холодний у цій круговертіІз осінню разом піднявсь […]
Ми два меломана, Два океана , Два минерала , С разным составом. Мы два сериала, Два полных бокала, Что вместе стояли, Но с разным вином. Мы два корабля, С другим вовсе началом, С глубоким прошлым, Но совместным причалом. Мы два дна морского, Но так воды мало, Что сердце пристало, К […]
Я снова много думаю теперь. Что дальше? В голове одни вопросы. А дальше снег и долгие морозы, А за спиною запертая дверь. Когда немело тело и душа Рвалась, как птица, ввысь из тесной клетки, Безумно глупой, будто малолетка, К нему спешила снова, чуть дыша. Тогда казалось, словно на краю, И […]
Втомилось сердце, сповнене надії, Думки втрачають здатність все збагнути. Чекає пам’ять, певно, амнезії, Щоб раптом водночас усе забути. Втомились очі, сльози вже не ллються, Душа жадає спокою і тиші. Зірки у небі знов мені сміються… Нагадують, що біль не зник… Навіщо?… А дні летять, загоюються рани, Та навіть час не […]
Мій янголе мій любий найрідніший Щоб не було ми поруч назавжди Як промінь сонечка мені ти наймиліший Сто літ пліч об пліч ти ж не підведи Бо нам судилося з тобою бути разом Така любов одна на все життя Ти тільки мій відчула я відразу Ти сенс ти втіха бажане […]
Зцілити вміє тиша…Блакить розстелить небо,Хмарки немовби крила,Змахнуть, над сивим плесо. Потрібно знати правду,Вже досить фальшу й бруду,Мені не треба казку,Химери злої вуду. Прозора річка дивно,Колише хвильку ніжно,Живе спокійним ритмом,Глядіти навіть втішно. Зібравши чисте сяйво,Омию душу щедро,Найбільшим буде скарбом,Відчути це блаженство.
Коли почую останній день Лишився вже мені, Тоді згадаю я тепер Моменти радісні й сумні. Коли на небі я зорею Упавши мрією батьків І оживаючи душею Я радість бачити хотів. Коли я плачучи сміявся Не знаючи,-“чи то життя?” Де кожен міг так віддалявся Не роблячи чужим добра. Де я малим […]
. . А СЕРДЕНЬКО ДІВОЧЕ, ТА Й ВЕЛИКУ РАДІСТЬ МАЄ . .Стою, як зачарована, серед квіткового розмаю . .Замріяно – усміхнено я сонце ясне зустрічаю. . .Повітрям свіжим дихаю – впиваюсь на новім світанку, . .Зворушена, зичу щиро людям: Доброго всім ранку! . .Кохаюся у диво – квітах я – […]
И задаю себе вопрос я этот вновь, Что это, дружба или, может быть, любовь? Адам Мицкевич Если б знала ты любви сердечной правила –Как чувствителен всегда любой поэт,То, возможно, никогда бы не оставилаНа губах моих неизгладимый след. […]
“МЫ ОСТАНЕМСЯ В СУДЬБЕ ДРУГ ДРУГА” В начале декабря небо уже спускало на землю красивые белые снежинки, которые хотелось поймать, которых хотелось коснутся губами как будто поцеловать. Хотелось с ними гулять и видеть, как они летят вслед за тобой как украшают город, в котором живёт. Как уже наполняются рождественским и […]
Когда мышата спят в кроватках, Достав из печек пирожки Их мамочки бегут в прихватках На плечи натянув платки. И босиком по свежим лужам, Пока луна не в облаках, Забыв, что не доели ужин И что прихватки на руках. Весенний ветер воздух греет И мышкам хочется опять Почувствовать душевный трепет И […]
Ты знаешь, иногда я не с тобоюХотя мне так хотелось рядом быть.Душа уноситься, и ей от болиПорою просто хочется завыть.Ей не уютен каждый угол домаИ почему-то жёсткая кровать.То чувство, неприятнее оскомыВ который раз спешит надоедать.Люблю тебя, и даже растворяюсьв минутах проведенных лишь вдвоем,А позже, снова в реку окунаюсьИз слов, что […]
Как велика твоя торжественная роль В театре, где играем только мы, Ты в этой пьесе, будто Шут, а я – Король Забытой непрокрученной любви. И наша пьеса, как безумный странный мир, В котором есть лишь только я и ты, В котором твой герой наигранный кумир, А розы выглядят как мертвые […]
В цій грі, як всюди у житті, емоції вирують!.. І ча́сом, наче на війні, суперники чатують Оди́н на о́дного (загнать щоб візаві у пастку) й цілком реальний куш забрать, коли Фортуни ласка… Не знаю, правда це чи ні, чи домисел красивий (давно було́, часи́ в імлі – скажу, що чув)…Не […]