Парк застигає у осінній тузі, барв щемних листопаду час, іще шипшина червоніє, скоро посиплеться на шлях. Синіє небо лазурово-чисте, дерев вершини до неба спішать, жовто-зелений лист в берези, а клену став вже відлітать. Жовтіє пасмами берізка, чи листям пожовтіла вся? Сонячні тіні – тонкі й ніжні, лист клену […]
осінь
87 posts
Падолиста жовті кольори заплуталися в килимку трави, прикраситься зелений килимок, де точка – жовтенький листок. Дерева спорожніли, де лісок, і зеленіють хвойні від голок, потужні вікові дуби гублять коричневі листки. Листковий килим шарудить, у кроні вітерець не спить, веде дорога попри ліс, триває листопаду світ. Трав зеленіли […]
“Ой, летіли лелеченьки, сумно заспівали, а куди ж ви, лелеченьки, рано відлітали? І куди з країв із рідних стужа вас гонила, та невже земля рідненька була вам немила?” “Ой, нам мила і премила земля дорогенька, є тут ліс і наше поле, і земля рідненька, але прийде скоро в поле […]
Осіннє листя вітер замітає, Останнє листя падає з дерев. Ворони на небеснім нотнім стані Напишуть реквієм осінньої пори… Останні айстри спалені морозом… Замерзли сльози в них на пелюстках… Так непомітно промайнула осінь, Іде зима холодна, крижана… Самотню скрипку хтось в парку залишив… Уже її мелодій не зіграть… Стоять дерева чорні […]
Вишиває Осінь вербам жовті коси, Вишиває кленам золоте вбрання, Вишива тополям, вишням і березам Жовтим і червоним, срібним й золотим. Вишиває Осінь айстри й хризантеми, Застеляє Осінь жовті килими, Інкрустує Осінь ягоди калини, Грона винограду і горобини. Тче тумани Осінь, розстеля над полем, Диригує Осінь тихий падолист. Надсилає Осінь жовтий […]
Года идут, меняя все вокруг И осень желтым листом опадет Но ты мой друг, мой настоящий друг И это факт, и он не пропадет. Не забывай меня… Когда сугробами укроется земля, Й ручьями весело звеня Придет весна. Не забывай меня! Когда дождем умоется земля, А ветер волны трав расчешет, Ты […]
Грає осінь сонату на струнах моєї душі, звуки нечутно злітають десь у сяйну височінь. Вплітаються в музику вітру, у шелест листків золотих, у запах останніх вже квітів, у сльози дощів проливних. Симфонія осені лине над лісом, над містом, селом, дзвенить у полях і долинах прекрасна і дивна, мов […]
«Осені ключі» Бокал вина….. Долоні теплі на плечі Ти не одна З тобою, всі мої вірші Осінній дощ Алея змучених думок Без тебе я Цієї осені промок Пожовклий лист Вмирає осені на зло Мов вітру свист Ховає в затінок тепло Жевріє день На тому острові душі Для чого ми […]
Впали айстрами зорі із неба, Загорілись в зелених садах. Осінь тихо блукає у травах, По алеях, стежках і полях. Відлунала симфонія літа, Прозвучав вже останній акорд І понесли на крилах лелеки Десь у вирій серпневе тепло. Вересень стоїть на роздоріжжі Літа й осені, тепла і холодів… Падають каштани на бруківку, […]
Прогоняя весельем усталость Улыбалась мечтам поутру… Но нежданная Путница – Старость Постучалась в мой дом (не к добру). На скамейку присев, у порога, Лист кленовый стряхнула с плеча. Угостившись печеньем, с дороги, Похлебала малиновый чай… Улыбнулась беззубой улыбкой, Подмигнула, пророча беду… Хрипло –(тембром расстроенной скрипки) Проскрипела: «Попозже зайду»
Ранок дихає прохолодою. Трави зблідли, мов неживі. За якою таємною згодою Править осінь дива вікові? За наказом, а чи за порадами Оголяє фігури тонкі, Забавляючись листопадами розкриває обійми м’які. Як художник, захоплений фарбами, Відтіняє узори крихкі. Урочисто спалахує барвами Проводжаючи дні гомінкі.
Не поспішай, не квап холодним вітром. Ця тиша осені … Вона така п’янка. Ще в серці квіти. Ще багряне літо Я бачу в розрізі кленового листка. Не поспішай… Ще буде сон зимою. Ще сонце осінь золотом гаптує. Взявшись за руки, он гуляють двоє. Яку ж то долю їм зима готує? […]
Я не готова к осени, пойми. Как стрекоза из байки у Крылова, Я рада лету, я к нему готова. Но время забавляется людьми. И осень вдруг по коже полоснула Дождем осенним, залила мечты, Разворошила пожелтевшие листы Тех писем. Холодом могильным сводит скулы. Одно спасенье. Вечер. Чашка чая. Твои глаза […]
Вже яблуками пахне хата, Солодка слива наливає сік, З-під листя виноград завзято До сонця наставляє бік. Туман вкриває ще незаймані луги, Ранкову просинь сонце зігріває, У небі вже гуртуються птахи… Агов, верніться! Там тепла немає! Чому сумуєш? Літо відліта… Та ще медком так хоче задобритись, Ще айстрів грає вишита канва […]
Заходжу в автобус, сідаю біля вікна… І згадую, згадую, згадую… Те, що минулось, ті миті, які схотіли лишитись у пам’яті довше за інші. Мій мозок поєднав ті давні звуки, кольори, запахи в образи. В своїй уяві я переглядаю їх, ніби уривки якогось фільму, такого далекого й туманного, немов я бачила […]