Вже запах осені відчутний Заповнив простір, всюди люди. Та у думках своїх закутий Ідеш кудись або в нікуди. А серце б’ється все частіше, Таке життя – ставай сильнішим. Тихенький гамір в голові, Але все добре – c’est la vie.
осінь
87 posts
Звичайна драма, де Печаль і Осінь Вбирають в смуток теплі душі снів. Старенька Мати сиві зорі просить, Щоб повернули їй її синів. Від колотнеч і сірих буднів міста… Від правд гірких й солодкої брехні… Старенька Мати просить сиве листя, Щоб повернуло їй її синів. Звичайна драма – Мати […]
Ніч безліч раз нагадає про себе Плетивом сну, мовчанням, безсонням, Острахом тиші, гілок шамотінням, Місячним вогнищем на підвіконні. Осінь крадеться, нечутна й небажана, Увійде у серце й не схоче піти. Треба подумати, вирішить, зважити На ніч залишити чи назавжди…
Дощі осінні – сльози неба, Такі холодні та рясні, Скорилися квіткові стебла, Схиливши голови в журбі, Краплин симфонія лунає, Мінорним настроєм землі Сонце за хмарами ховає, Спиняє пісню журавлів. А дощ все стукає у шибку, Неначе хоче увійти, І ухопити свіжі скибки Херсонських стиглих кавунів. Він пахне щедрим урожаєм, Осіннім […]
Не торкайся мене- може без тебе жити ще зможу???! Ця осінь танцює дощем Під джазу мелодію щемку. Твої слова- полин-трава, Що душу мою спалили дотла. Твої поцілунки- то смак гіркого трунку. Твої обійми- геть волю мою придушили… Збираєш губами Сльози зі щік, То наші жнива- Мого серця криваве терня… А […]
Надходить час для листопаду, Туманних ранків, холодів. Приходу жовтня осінь рада, Сезону затяжних дощів. Повільно настають морози. Ховаюсь, кутаюсь в пальто. А осінь заморозить сльози. Печалі не скажу я «стоп». А листя швидко опадає, Не лишить золото слідів. Я знову осінь проводжаю У край туманів, в місто снів.
Рання осінь блукає садами. Не холодна вона, зовсім літня. Розмовляє тихенько з вітрами, Гонить хмари у небі блакитнім. Рання осінь дощами не плаче. Літнє сонце вона закликає. Карамельно-медова. Гаряча. Сміючись, жовте листя зриває. Тепла, щедра. Така пустотлива. У лісах пісні дивні співає. Любить яблука, груші і сливи, В довгий шлях […]
Туманна осінь в вікна зазирає І крадькома дощі до міста кличе. А журавлі у вирій відлітають І в небі сірім сумно так курличуть. Туманна осінь холодом лякає, Багряно-жовтим листя розфарбує І рано-вранці роси назбирає. З жовтневим вітром у лісах танцює. День кожний швидко пролітає. Настане вечір. Він холодний, свіжий. Сміється […]
Відходить серпень. Спеку забирає. Нечутно осінь в місто прилітає І прохолодний вітер, свіжий та медовий, Жовтогаряче листя позриває знову. Запахне осінь сумом, карамеллю, Гарячим чаєм, дивом, аквареллю, Цукерками і теплим шоколадом, Барвисто-неймовірним листопадом. Американо терпким пахне осінь, Обійми теплі пам’ятаю й досі. Свободою запахне небо синє… Згасає швидко ніжний день […]
Осінній вечір. Свіжість. Прохолода. Яскраве світло ліхтарів. Уже до сну готується природа, Згубивши листя між осінніх днів. Осінній вечір. Місто засинає. Сховалось сонце вже за небокрай. З-за хмар сріблястий місяць визирає І вітерець навіює печаль. Багряне листя тихо облітає, Гілки дерев торкаються зірок. Тепло останнє осінь забирає І знов зима […]
Остання наша осінь разом. Останні дні, останні почуття. Не згадую про тебе… Інколи лиш… Часом… Немає більше цьому вороття! І листопад вже смуток закликає, Туман і холод зазирають скрізь. Останнє листя тихо опадає, Дерева мокрі від осінніх сліз. А лютий вітер у душі панує, Бо бач, у нього зовсім справ […]
Ти – моя Муза. З осені з’явився, Мене у танці вітру закружляв. Кажу тобі: “Мій принце, покажися. Натхнення ти мені подарував”. Твій сміх – ледь чутний. Де ти заховався? Котом Чеширським зникнеш у лісах. І як про мене, Музе, ти дізнався? Побачив на картинах? Може, в снах? Король Натхнення, Муза […]
Ще літо в розквіті буя́, ще сонце сяє у зеніті, а вже мелодія гірка зависла тихо у повітрі… Про те, що ця краса мине́, що вже надворі серпень… Аж ось, багрянцем спалахне на горобині кетяг!.. І стоїмо розгублено осяяні тим світлом. Терпке вино пригубимо, яке дарує літо…
Я піднімаю очі до зірок, краплини срібні падають на коси. Ні не дощ це, це-з зірочок вінок, який мені подарувала осінь. Я загубилась десь серед сторіч і невблаганно час стискає біло, а моя доля ходить обабіч і моя пісня десь не долетіла. І я не я, життя неначе […]
Листопад, листопад… Багато ж ти завдав мені болю, і ось знову прийшов на мій поріг… Думаєш, я рада тебе бачити? А знаєш, а я рада. Дивуєшся? Не дивуйся, я вже не та тендітна дівчинка з розгубленими очима, я – сильна жінка! Я – жінка-осінь. Тоді, давно, а для мене ніби […]
Одягнуся потепліше і прийду до тебе, Осінь. Зафарбую білі прядки у своєму я волоссі. Прихоплю вина з собою: не з порожніми ж руками! Будем грітися глінтвейном і ділитися думками. Розкажу свої тривоги, пані Осінь кароока, Не люблю вітри холодні. І дощі – така морока!… Не люблю, як плаче небо, […]
Строї осінні жовтизною вже відмічають ліс і парк, лиш подих вітру пролітає та розпочнеться листопад. Торкнеться лист куща, злітає і вже донизу пролетить, дорогою неначе він співає і тихо-тихо шарудить. Шурхоче тихо так і ніжно, оспівуючи осені красу, день сонячний чарівний, та вечорину скоро ждуть. Незвично рано […]
Благословила осінь падолистом, жовтневі дні – з осіннім листом, який поволі з шурхотом злітає і рясно землю укриває. У вербочки – розлогі коси, вже жовті пасма заплелись неначе перша сивина, хитається під вітерцем рясна. Обмежують доріжки килими, та де-де вкриті листом ялинки, неначе прикрашає листопад, як новорічним виглядать. […]