Накликали літній прозорий дощ: В час посухи: Стукали в шкіряний козячий бубон, Співали заклично, по вовчому, А Небо порожнє, чи то посліпло, Поглухло, почерствіло. Думали, що то наше селище, А то Вавилон – цегляний, стобрамний Пихатий, з потворами-баштами, Що тикають в Небо шпилями (Хоча й Небу не боляче, Але воно […]
про життя
4683 posts
Бентежить душа без зупинки,Несила збагнути стосунки,Що може незрілість навчити?Від щастя приймаю пігулки. Вбачаю людину відразу,І висновок ніби готовий,Та тільки думками втішаюсь,Де колір рожево-бузковий. Потому обпалюю крильця,Неначе маленька комашка,Злетіла і швидко втомилась,Хотіла кохання дивачка. У полум’ю нащо згоряти,Якщо не знаходиш довіри,Немов парасольки кульбаби,Втікали амурові стріли. А Всесвіт митарства всі бачив,Оту метушню […]
Він робив морозиво зі снігу Солодке, наче січневий вечір. Він робив вино З крапель липневої зливи, П’янке, наче квіти троянд. Він лишав глибокі сліди На їдкій пилюці доріг – Може він був Людиною роздоріжжя – Я не знаю…* Дерева запізнювались на тризну, Чорнокрилі птахи думок Докучали вбраним у білі шати, […]
Бреду бур’янами блідими,Не знаю куди та й навіщо,Десь спурхне фазан з-під ліщини,Відтак не хвилює це дійство. І байдуже, мряка надворі,Чи сонце виблискує сяйвом,Втікаю від себе в тривозі,Укутавшись сірим серпанком. Душа ціпеніє від болю,Навіщо зі мною це сталось?Немовби розхристану долю,Тепер я спитала зухвало. Враз погляд уткнувся в страхіття,Забула про власні печалі,Постало […]
Книга, що стала повітрям Написана синьооким самітником, Що бавився словами як намистинами, Що відчиняв двері в безодню, Що жив у хиткій хатині, Яка була зроблена з очерету, Що ріс на холодному озері, Де плавали білі лебеді, Де кваки співали про синяву, Коли падав с небес дощ. Книга, що стала димом […]
Ми таки дочекалися – Сама Вічність прийшла до нас Прийшла старою жебрачкою У лахмітті дірявому (Колись оздобленому) З ясеневою патерицею. А ми все виглядаємо Цього дня похмурого, Що визирне крізь оливні хмариська Щось більше ніж Сонце. Вдвох на вуличках Авіньйону, Приїхавши туди на осликах, Міняємо уривки снів на шеляги – […]
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Мов янголи, приходять люди,Розкривши незвичайну душу,Пітьма заполонила груди,Вони ж не піддаються смутку. І визначена, мабуть, доля,Для кожного уже на небі,Кому несамовиті жорна,Відомо одному творцеві. Ця жінка, не лишала віру,Світила промінцем любові,Та доленьки тяжку валізу,Тягнути відтепер не в змозі. Тож стерпівши жорстокі муки,Серденько не покрилось льодом,Сльоза і незворотність душить,Полинула… з останнім […]
Немає світла й день похмурий,Пітьма підкралася, мов відьма,Ніяк не стишиться звір лютий,Побачить хоче страх і відчай.Та тільки підлому не знати,Сильніша воля за блекаут,Сховає сонце хоч за ґрати,Вогню зсередини не згаснуть!
Якщо про війну написати,Вмираю я разом з солдатом,Життя відтепер як назвати?Яке обернулось кошмаром. Чи можна змиритися з тими?Хто пише подіям сюжети,Як людям почути новини?На місто прямують ракети. Безумний світ вже відсьогодні,Сповна доторкнувся маразму,Володар лихий на болоті,Давно зачекався на плаху.
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
Кобзар із сумом на бандурі,Пісні співає відчайдушно,Змішалось нині у багнюці,Майбутнє з кров’ю…о безумство! Землиця рідна, що зробили?Жахливі вирви від кордону,Збісився нібито нечистий,Болото хоче з суходолу. Жадоба липне до корита,Коли ж мармизи нажеруться?Там діти гинуть, тут же свита,Жонглює грішми на рахунках. Лишились підлості нащадки,Що служать віддано Мамоні,Відлуння пострілів гарматних,Почують зрештою в […]
«Я його бачив, перш ніж зустрівся з тобою. Він походжав по Піпл-лейн і дивився своїми риб’ячими очима на риб’ячі тельбухи…» […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.