про життя
4692 posts
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Мов янголи, приходять люди,Розкривши незвичайну душу,Пітьма заполонила груди,Вони ж не піддаються смутку. І визначена, мабуть, доля,Для кожного уже на небі,Кому несамовиті жорна,Відомо одному творцеві. Ця жінка, не лишала віру,Світила промінцем любові,Та доленьки тяжку валізу,Тягнути відтепер не в змозі. Тож стерпівши жорстокі муки,Серденько не покрилось льодом,Сльоза і незворотність душить,Полинула… з останнім […]
Немає світла й день похмурий,Пітьма підкралася, мов відьма,Ніяк не стишиться звір лютий,Побачить хоче страх і відчай.Та тільки підлому не знати,Сильніша воля за блекаут,Сховає сонце хоч за ґрати,Вогню зсередини не згаснуть!
Коли про війну сідаю писати,Я знову вмираю з нашим солдатом,Стук серця немовби постріл гармати,Враз душу проймає дзвоном набату.Коли про війну сідаю писати,Тож бачу матусю… сльози рікою,Цей погляд погаслий, смерті ознаки,Кровинку її укрило пітьмою.Коли про війну сідаю писати,Дитину побачу… ніжки немає,І плачу… лиш плачу…Боже дай захист,Не треба світанку фарби з багрянцем.Безумний […]
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
Кобзар із сумом на бандурі,Пісні співає відчайдушно,Змішалось нині у багнюці,Майбутнє з кров’ю…о безумство! Землиця рідна, що зробили?Жахливі вирви від кордону,Збісився нібито нечистий,Болото хоче з суходолу. Жадоба липне до корита,Коли ж мармизи нажеруться?Там діти гинуть, тут же свита,Жонглює грішми на рахунках. Лишились підлості нащадки,Що служать віддано Мамоні,Відлуння пострілів гарматних,Почують зрештою в […]
«Я його бачив, перш ніж зустрівся з тобою. Він походжав по Піпл-лейн і дивився своїми риб’ячими очима на риб’ячі тельбухи…» […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Доволі чудес на світанку,Де квіти іскряться барвисті.Сприймає відтінки чуттєво,Як дихання бджілки на ружі,Поодаль мрійливі берези,Неначе до сонця байдужі.Травиця заграла смарагдом,Роси незвичайне намисто,Поетка любується сяйвом,І бавиться дивом грайливо.Натхнення готове до злету,Малює мережки мрійливі,Думки обійнявши веселку,Кружляють блискуче у римі.
Похмура осінь… дощ холодний,Опале листя безпорадно,Лежало мокре й без турботи,Топтали люди наостанок. Отак вдивляєшся у морок,Душі обвитої серпанком,Неначе блискавка із громом,Та досить! Світлого я автор! Не здамся, сонце зачекаю,Хоч краплі стукають у вікна,Тож вип’ю кави, щоб відразу,Додати настрою й терпіння. Цей дивний запах шоколаду,Акорди вирвалися птахом,Життя виводить серенаду,Його відчула до […]
Холодну годину,Зустріли всі квіти,Тож кожну стеблину,Мороз вже помітив. Лишень чорнобривці,Його не бояться,Нема таємниці,Тут предків старання. Їх сіяла бабця,І мама любила,Бо квітка є давня,Як наша родина. Розійдеться запах,Пахучий по саду,Безмежно я вдячна,І дбаю на згадку. На щастя на долю,Букет пригортаю,І начебто поруч,Знаходжу розраду.
День у день прибирала по дому,Готувала і мила весь посуд,Лікувала, не била тривогу,На всі руки майстриня напрочуд. І потрібна вона всім відразу,Тож і мама, і жінка, і нянька,Враз вирішує дану програму,Бо сімейного стану обранка. Та буває приходять моменти,Розігнала усіх би мітлою,Незвичайно чутливі сюжети,У головоньку ринуть з любов’ю. А душа народилася […]
Так я пам’ятав: Падолист-спудей Мандрує в кам’яну Сорбонну Битою стежкою чорних вагантів: Замість богемської лютні У нього в хатині-келії Платанова дошка (Приємно до неї тулитися – Вона тепла як вересень). Так я мислив: Шугають над тополею сну Сойки гіпсових піснеспівів – Хоралів жасминових квітів: Я теж монах – кармеліт босоногий, […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]