Літнє сонечко гріє безкраї поля. Теплий дощ поливає їх рясно водою. І вмивається вранці росою сонна земля. І любуюся я неповторною літа красою. А над степом медово-п’янкий аромат висить. Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси. І земля закарбовує літа щасливую мить. І вже трави духм’яні лежать у покосах. А […]
Природа
2557 posts
Є дивна мить у надвечір’і, Немовби світлом неземним Усе навколо на подвір’і Стає прозоро-золотим… Земля і небо наче злиті Без горизонта, без межі Земне життя з містичним світом Зустрилися на рубежі… Згасає день за небокраєм В прощальних променях тепла, І серпень осінь зустрічає – Не забарися, золота…
Ежедневные дела, Мучат нас все чаще. И рутина принесла, Нам тоски пропащей. Ищем, что бы просто так, Нас развеселило. Не заметили мы как… Лето наступило! Солнце светит, манит море, горы, лес – полей просторы, Снова нас они научат жить, любить и быть чуть лучше. И не злиться понапрасну, […]
https://youtu.be/PKznWQyrowQ Присвячується Єлисаветі Феодоровні Романовій, яка спочиває в Гефсиманії в Святому Граді Єрусалимі
…Куда-то мечтанья мои улетели, и время, казалось, свернулось спиралью, растаяла осень в декабрьской метели, осеннее — в прошлом, размытом печалью… Зима ослепила снегов белизною, покоем наполнила мир бирюзовым, укутав поля и луга тишиною, леса обезжизнив морозом суровым… Сугробы вокруг, всё замёрзло, уснуло, лишь скука, холодного солнца сиянье… В душе, словно […]
Хмари білі, ви мрійливі, Легкі, світлі голуби. Ну, а чорні – брудні хвилі, Знову принесли дощі. Вийди сонце, жовтим колом , Хмари темні розжени. Посміхнись нам теплим світлом, Та погрітись запроси.
Під тином щедро мальви зацвіти, дівчатами на сонці запишались, а в лузі чутно тихий гул бджоли – з моїм дитинством все оте змішалось… У вітті дуба листя шелестить, а поряд з ним, немов тендітні кізки, шепочуться і тягнуться в блакить стрункі з корою білою берізки. Волошками розважливих […]
Снова чернеют Неба глазницы. Три часа ночи – Снова не спится. Звезды мерцают – Хитрые бестии, Инопланетные Шлют мне известия. Ни разобрать, Ни связать воедино. Мозг разрывается, Мозг словно тина. Всасывать надо Ему информацию Только впадает он Тут же в прострацию. Дайте же солнца! Дайте же света! Или снотворную […]
Ми йшли по вулицях Венеції щасливі! Будинки марили в якомусь забутті, І, наче темні привиди, під ними Човни гойдалися в провулках на воді… Ти пригортала до грудей мої троянди, Сан Марко площа падала до ніг, І золотих світильників гірлянди, І білий мармур зблискував, мов сніг. Вгорі з вікна якась похила […]
Немов на зірку я дивлюсь на тебе, Ти з кожним днем ріднішою стаєш, Немов на зірку я дивлюсь на тебе, Як ти по краплі мене ніжно п’єш… І віддзеркалює твою красу дівочу Роса на квітах, шовкова блакить, То ж пий мене, кохана, я так хочу Твою пекучу спрагу загасить!..
Вона духи Chanel любила нюхать І Фреді Меркурі любила дуже слухать, Носила плаття найкрутіших брендів, Кохала декілька накачаних бой-френдів. Каталася на джипах і Феррарі, Крутилась на шесті в нічному барі, Робила пілінги з маслами у салонах, В Венеції каталась на гандолах… Тепер її минуле – це примара! ЇЇ всі кличуть […]
А ти тремтіла, ти мене чекала Біля гортензій ніжно голубих… І день пройшов, і злива з неба впала, Ти все чекала, як чекають тих, Хто повертається крізь згарища і війни, Кого хова імла і далечінь… А я ішов, я біг в твої обійми, За мною не встигала власна тінь, […]
У самотнім вікні під смерка́ння співо́чі Ти ховаєш свої гіаци́нтові очі… Ніби сльози, з очей твоїх падають квіти – Я не в змозі ніяк диво це пояснити! Мені гірко за те, що мене ти не бачиш, Мені сумно за те, що ти квітами плачеш. Я прийду під вікно, як […]
Кому потрібно було це, якому майстру? Хто мої груди владно розітнув? І замість серця білосніжну айстру Так дивно вклав, мов зіркою метнув! І я не осягну, що з цим робити, Гойдаються поля в очах моїх… Кругом все квіти! Квіти! Квіти! Квіти! А ти, ти – найпрекрасніша із них! З […]
Мені наснилась чарівна алея, Гірлянди квітів танули в імлі, І серед них – сліпуча орхідея, Найкрасивіша квітка на землі! Вона була казково білосніжна! Легенький вітер ніжив пелюстки… Як щире те дитя, свята, безгрішна, Найкрасивіша квітка на землі! О! Це було жагуче потрясіння! І начебто хтось мову відібрав, І серця […]
Білі лебеді з чорними душами Як ви любите серце клювати! Руки, ноги ламаєте, душите Замість того, щоб в небі літати Білі лебеді з чорними ду́мками Як ви прагнете долю зламати! Оповити життя когось муками Аби щастя ніяк не пізнати Білі лебеді з чорними чарами Де взяли їх рецепти […]
Уже нелегко й поле перейти і вижити одному – ой, нелегко. Оглянешся на спалені мости, усе одно до обрію далеко. А мусиш не летіти, а іти, долаючи і холоди, і спеку у цій хиткій юдолі суєти, очікуючи долю як лелеку. І рахувати ночі до весни, пірнаючи у марева і сни. […]
У лісочку, на горбочку, серед трав духмяних враз, зацвіли малі дзвіночки, щоб порадувати нас. Повмивалися росою, що з’явилася зрання. Й потягнулися до сонця, зігріваючись співа. Дивний дзвін їх лився лісом, мов безмежная ріка. І не будо у тій пісні ні початку, ні кінця.