За городом через річку Ліс росте там невеличкий. Ось берізки білокорі Похилились на тополі, Ніби шепчуться про щось, Може і почує хтось. За берізками йде сосна, Мідна вся, високоросла, Наче олівці струнка, Так і тягнеться рука Підійти і обійняти, Вгору голову підняти, Посміхнутись, притулитись, На красуню задивитись! Як же гарно, […]
Природа
2557 posts
Як пахне літо травами Квітучими, духмяними. На споришеві росами І свіжими покосами. Ще, вечорами тихими, Зірками мерехтливими. А вранці прохолодою Від квітів насолодою. Дощем, а потім свіжістю, Промінням сонця ніжністю. Черешнями достиглими, І ранками привітними. Ще грушами медовими, Плодами кольоровими. І цвітом липи в пахощах Бджолиний спів тут в радощах. […]
Між небом і морем, де ніжиться вітер, Де сонце свій шлях на воді золотить, Де хвилі шепочуться ледве помітно, Мій погляд злітає в бездонну блакить. На гладі морській білі чайки, як мрії, Змахнувши крильми понеслись навпростець. Вривається в душу легка ностальгія: Все має початок і має кінець. Курортного літа сліди […]
Я чула шепіт моря й самоти, так схожі с шурхотінням оксамиту… Відлуння щастя мОго, що розбите гуляло, не торкаючись води… Холодна осінь співом про своє… по вітру розправляла жовті крила, та човен наш і досі без вітрила… Це значить, він навряд чи допливе! Бушує кров, занадто мало вен, так, ніби […]
Розцвіли півонії Це неначе рай Простелили колії У квітковий край І любов прокинулась Тепло на душі Можеш все забрати Квіти залиши І ніщо на світі Не замінить їх Чуєш поміж квітів Цей веселий сміх? Це сміється райдуга Щось тихо шепта Знайте, у цих квітів Є своя душа Вона пахне ніжністю […]
Поки ти спиш, Хтось пробирається в твої сни, Залазить на небо та краде твої зірки. Поки ти спиш, Магія вивітрюється із твоєї кімнати. Закриває вікна, двері та фіранку, Та йде сусідів до смерті лякати. Поки ти спиш… _______∞__________ Ну ж бо, прокидайся! Та ходи за мною. Я тобі покажу, Як […]
Я падаю в небо, Малинове небо. Де зорі готують З чорниці варення. Де грає сопілка, Де пахнуть дерева, І де тече жива вода Кришталева. Я падаю в небо, В задумане небо. Бо вічність у хмарах, А хмари солодкі, А місяць блукає В нічному полоні. І музика в травах, А магія […]
Дождь стучит, седой холодный дождь И ты идешь, и вновь тебя проймает дрожь И в сердце тяжелые капли стучат И нежно из луж только звезды глядят. Только в лужах огоньки глаз горят И на их мотыльки легко летят. Да только твой мотылек смотрит на дождь Она смотрит в окно любит […]
..лето к осени гонит дни.. ..день за днем все короче.. ..ночи снова будут длинней.. ..даже если ты так не хочешь.. ..лето все отдает себя.. ..коль жара..так до изнеможенья.. ..ну а если подкатит дождь.. ..как с ведра льет везде без стесненья.. ..ветерок..вот спасенье в жару.. ..как порой его нам не хватает.. ..ну а […]
Солнце золотыми нитями грело землю, веяло теплом. Пело мое сердце соловьем, не ведая о том… Птицы разливали трели по садах словно, солнечный свет расплывается по всему свету, проникая в каждую щель. Сказочно порхали мотыльки в парках, как осколки разноцветных звезд, утерянных после вьюжной ночи. Вдали сада в конце аллеи рос […]
Долаючи з Батурина дорогу на Крим турецький й Запорізьку січ, стрів біля річки кобзаря старого козацький сотник Дума віч-на-віч. Сидів сліпець на березі крутому і піснеслів наспівував сумний. Давно старий не мав сім’ї і дому, тож душу укладав в переказ свій. Перебирав співець бандури струни і над […]
Я про́шу пригадайте дотик лагідний весни. Ви тільки згадку допустіть в уяві про ніжний теплий дотик і тоді я зможу… Я зможу розпові́сти вам про гарну днину, про сонячні промінчики ясні і зелень трав, які буяють по весні. І то́ді… І то́ді в осінній прохолодний вечір ці спогади зігріють вас. […]
МІМОЗА-ЧАКЛУНКА Мімоза-чаклунка трима в таємниці Чарівнеє зілля й ворожить слова. Хова його в кроні, як голку в копиці, Творить чудасії й хімічить дива! Дзвенислава Гай-Нижник […]
ЛІТО Розмаїлось квіто літо, Барвами поля налито, Чудодійствами бринить, Світлом пéрловим дзвенить! Соком яблука наповнить, Виноград смакучим зробить, Пофарбує всі плоди В різні диво-кольори! Хай в нас літечко цвіте, В серці – сонце золоте! Дзвенислава Гай-Нижник […]
Я – ВЕЧІР Я – Вечір… Замріяно небом пливу І стежу за тишею в літнім саду. Як тільки розстане зоря на ставу, Я сни дивовижні в сузір’я складу. Двенислава Гай-Нижник […]
(Весняний натюрморт) Павлові Тичині Весна так безгомонно в’ється монотонно, Весь світ фарбує сонно й світло-срібнотонно, Малює землю пензлем зелено-нетлінно, Руками водить всюди золото-насінно... В повітрі тепер чути світопотепління. Швиденько проростає все першонасіння. Купається у сонці ніжнотонно місто. Дерева вже квітують рясно та барвисто. Одягнені красою білосніжно вишні Махають гілочками, наче […]
Я намалюю небо голубе, Де нема місця жодній чорній хмарі , Поблизу селище розкинулось мале , Де не потрібно жить в печалі! Я намалюю квіти запашні , Що радувати око будуть людям , Веселочку грайливу ,що в журбі Нестиме гарний настрій усім людям! Я намалюю зоряную ніч , Де кожна […]
У кожної людини на землі Є таке місце і воно єдине, Байдуже де: у місті чи селі, Що називається маленька батьківщина. Там рідне все і в кожного своє: Ліс, річечка чи волошкове поле І манить, і спокою не дає, Відгукується радістю і болем. Це край, де ти робив найперші кроки, […]