війна
Так, ніби тиша вб’є гріхи. Так, ніби Космос і є раєм. Все обернулось навпаки. Апостоли зібрались в зграю. Так, ніби Всесвіт — монастир. Так, ніби доля — гра у шахи. Життя кодує нас на мир, Та у війни — таємна спрага. Так, ніби всі дванадцять тут, І кожен святістю палає. […]
Наші прогулянки високими сходами – де на пюпітрах паперові трагедії. Де я симулюю злиття із природою, Де чиєсь волосся загорілось камеддю. Запах столиці – смолянисто-багряний, запах порфіри, металу і крові, запах усіх непомітних станів, запах складної мовчазної мови. Запах щурячих виділень і кави, запах книжок, дорогих парфумів, запах війни. Де […]
Так — я не знаю, що таке війна, І як від пострілів буває страшно, І як це,коли гине вся рідня, Коли життя руйнують безшабашно. Коли за мить все те, що цінував, Все, що плекав, що серцю було мило, Твій ворог-твій же брат все зруйнував… І душу ненависть ураз затьмила. Так […]
В такі моменти, хочеться мовчати, Хоча повір, душа кричить. Очі будуть, все ж чекати, Що ти прийдеш, хоча на мить. Привітаєшся із нами, Зітреш сльози на лиці. І приходитимеш днями, Немов Сонця промінці. Та на жаль настане вечір, Й за обрієм ти пропадеш. І усі несказані речі, На завтра відкладеш. […]
Вишиває зорі ніч травнева, В пахощах бузку стоять сади. Пам’ятають ще степи широкі Постріли далекої війни. Журавлі летять понад полями, Розцвітає кожен рік весна Але не повернуться ніколи Ті, кого забрала в нас війна. Розцвітають вишні кожну весну І летять над полем журавлі, Та уже ніколи не повернеш Тих, хто десь загинув […]