Когда сама собой довольна Не думай больше ни о чем. Лови улыбкой взгляд невольно И все обиды ни по чем Улыбкою как лучик света Свой путь сама себе свети. И от заката до рассвета Всю боль слезой в подушку помести. Но только солнцу стоит появится, То как роса […]
зрада
16 posts
Ти знаєш коли моя душа страждала? Коли я йшла і тебе покидала З очей капали сльози. я ридала, Яка ж я була наївна, як сліпо тобі довіряла, Я тебе кохала, кохала завжди Ну а ти… Забув мене, зрадив Серце, душу скалічив І мене вбив, Я не повірю більше нікому. Як вірила тобі В серці більше […]
А душа миттєво затихла, Що сталося раптом, сприймала, Це біда зненацька нависла, Вона найцінніше вбивала. Якраз бутон розкрився тільки, Де взявся вересневий мороз, Черствий убивця серця квітки, Улюблений зимовий комфорт. Могла буяти, славну красу, Та холод згубив так бездушно, Рукою душу ніби держу, Зчинилось занадто підступно. Болить… то яка це […]
Зрада В маленькому магазинчику, що сховався у затишному кутку закритого комплексу, утворилася не звична для нього черга покупців. Каса безперестанку озвучувала свою власну азбуку Морзе: вода газована – біп, вода негазована – біп, вода дитяча, дві пляшки – біп-біп, щось дрібне – біп-біп-біп, хліб висівковий – біп, йогурт – біп, […]
Так, ніби тиша вб’є гріхи. Так, ніби Космос і є раєм. Все обернулось навпаки. Апостоли зібрались в зграю. Так, ніби Всесвіт — монастир. Так, ніби доля — гра у шахи. Життя кодує нас на мир, Та у війни — таємна спрага. Так, ніби всі дванадцять тут, І кожен святістю палає. […]
Першою ввійша… зрада Холодна і безпринципна, Одягнена з голочки ПРАДА, Як мальва в саду розквітла. Не проникала, як злодій, Прийшла вона на запрошення Без подарунку щоправда, Проте, з щирим відношеням. Відкрила двері вальяжно, Розрізала скальпелем тишу І вибачившись люб’язно – Скорнала під корінь душу. Натхненно, мов на прохання, Зіграла на […]
Чи потрібні тобі слова? Чи прислухаєшся до них? Я багато тобі скажу, якщо знатиму, що почуєш. Ти прийшов і стоїш, притих. Не буває же слів німих! Як дізнатися, що це не гра, що сьогодні мене відчуєш? Чи потрібна тобі любов серед барів, кафе і чар? Що в диму і […]
Він стояв біля під’їзду. Вона нервово перебирала волосся, яке розсипалося її тендітними плечима. «Невже це кінець?» – думав Сергій, не знаючи, що ж робити далі. «Невже він мене не зупинить?» – боялась Наталя, та все ж рішучим кроком ступила до домофону. – Мамо, відчини, я вже вдома… А він мовчав. […]
Обіцяла тобі бути чесною. Я цю рису в собі бережу. І сьогодні цей день, коли вперше я Тобі в очі цю правду скажу: Розлюбила. Відчула ще звечора. Через це я не спала всю ніч. І сьогодні цей день, коли вперше я Не торкаюсь закохано пліч… Я сюжет про […]
Тепер він спить в обід на ложі травня, Під шум дощу із восковим обличчям, Чекаючи, він знає, що намарно, Прокинутись від сну його покличе Вона. Але він спить не витримавши часу, Що тінь твою видовжує до краю, Де пустота зривається в провалля Смичком, що ріже горло контрабасу. Тепер він спить […]
Глава 2 “Телеканал” Невисокий на зріст охоронець привітався. Вітаючись у відповідь, я подумала, кого він може охороняти з такими параметрами? Якщо зараз сюди увірветься хамуватий водій що мене привіз і накинеться на мене? Цей маленький чоловічок мене захистить? Хоча, якщо він володіє якимись єдиноборствами, як таємний агент, що одним пальцем вбиває людей? На […]
Глава 1 “Будильник” Ненавиджу дві речі: коли дзвонить будильник, і коли твій чоловік цей будильник вимикає, щоб ти подовше поспала. Ніби мені, доволі успішній журналістці, немає куди поспішати зранку. Ніби я можу не фарбуватися і не збирати речі у відрядження. Ніби мимохідь сказаного “Ну вибач” достатньо, щоб я змирилася з […]
Я ніколи не скажу “Привіт” Тим, з ким серце не знало болі, Коли ввечері йшли поміж зір Тримаючи дружбу в міцних Долонях. По гарячих слідах, По забутих стежках Стою мовби бажаю зустріти… Але все ж, я не скажу “Привіт” Тим, хто зрадив мовчанням Столітнім.
Лети, лети, неторкана всіма! Подалі від любові і наруги Отих, хто простягав до тебе руки, Хто перстня вдяг і хто його знімав. Сягай висот незвіданих, нових! У далі незбагненно срібно-сині, Де мрії, наче зорі, – незгасимі, Де Той, хто буде ставитись «на Ви». Нехай і поміж ребрами щемить, Бо вдома […]
Ти зробив з мене дівчину – воїна. Показав світ у чорному вимірі. Скільки лиха тобою вже скоєно? Скільки зрад коханню і вірі? Ти мене все відучував плакати. Під табу взяв усі мої слабкості. «Жорсткість духу!» – умів лукавити В манері добра і лагідності. Ти все скручував стрічку Мебіуса В безкінечність […]
Бузок розцвів. Я для тебе не матиму жодних слів, Бузок цвіте. Ти для мене не матимеш жодних емоцій Бузок зірвав. Це так легко – відпускати всіх кораблів… …Бузок зів’яв… у безмежні моря, на поталу тобі.