..мамино солнышко.. мамина радость.. ..мамина бубочка.. мамина сладость.. ..папина гордость.. наследник..частичка.. ..папин характер.. и краник..с водичкой.. ..мамино счастье.. и папино тоже.. ..на обоих понемножку похоже.. ..нежность без меры.. глазенки горошины.. ..чудо чудесное.. очень хорошее..
Daily Archives: 15.08.2018
62 posts
..обнимаю своей тишиной.. расстоянье сжимая до точки.. отдаю свою нежность.. тепло.. для тебя лишь рифмую я строчки.. ..долетят до тебя сквозь мороз.. сквозь капель января и туманы.. я тебя обнимаю любя.. ведь во мне любви океаны..
..люблю тебя.. ..зачем??..-сама не знаю.. ..ну просто в глубине души люблю.. ..за то что был.. ..и изредка бываешь.. ..\нууу каждый день почти\.. ..тобою я дышу.. ..я просто чувствую тепло..улыбку глаз.. ..ты там..я здесь.. ..но все равно ты рядом.. ..так хорошо что ты и был..и есть.. ..одно лишь плохо – не […]
..хотелось бы о многом рассказать.. ..и расспросить о многом..только как??.. ..застыло время..стерлось слово “ждать”.. ..и время и не друг нам..и не враг.. ..случилось так..смываются следы.. ..твои..мои..а наших-их ведь нет.. ..уходят тени в тень от суеты.. ..и вот уже утерян мысли след.. ..и только радует немножечко тепло.. ..души твоей..что в душу постучалась.. ..пусть между ними […]
Хмари падали в море, облизане хвилями небо обливалось слізьми і ховало нажахані зорі. Перелякані скелі чорніли в безсилій покорі, тільки обрій раз по раз над чимсь реготався вогнево. Божевілля стихій обгризало терпляче каміння, диким звіром тягнулось до постатей на узбережжі. Буревій білопінно пісок біля ніг розмережив. Оніміло ворушаться губи – […]
Життя, як ранішня роса, У світ приходим ми, лише єдиний раз. От тільки не судилось тій росі, Наступні ранки бачити в її житті. Цінуйте, люди, кожен той світанок, Що Бог дарує нам прожить і не розтануть…
Долоня вітру, пестячи грайливо, завісу білопінну відгинає, щоб небо чорнолике, безголосе, в кімнату поміж рам могло вливатись і пити звуки, як вино червоне, які розбризкує фортепіано. У такт на форте полум'я лякливо здригається і ноти оживають. У дзеркалі відкинутої кришки метеликами пальці блідосвітлі легкосповільнено перелітають між білими і чорними квітками. […]
Він прийшов серед ночі дощем, наче шепотом, легкий подих зітхання майнув попід віями. І від нього, такого незнаного й теплого, незборимим жаданням кохання повіяло. Потягнулась до нього крізь сон кожна гілочка. Юна яблунька цвіту ще зроду не відала. Звідки він - цей лякаючий шал, ці вогні в очах? Ця бентежлива […]