У радості і горі йду до Тебе, Що на душі, Тобі лише відкрию. Підводжу погляд у блакитне небо, Лише на Тебе маю я надію. Приспів Створив Ти все у світі грішнім, Плекаю Храм у серці я своїм. Молю! Не залишай мене Всевишній! Дай миру й злагоди усім. Тобі одному я […]
Monthly Archives: Серпень 2018
1164 posts
СЕСТРІ Шукають всі того, чого нема, Чекають у буденності спасіння. У мене є улюблена сестра, Найкраще Боже на землі творіння. Приспів. Сестро моя, я вдячна тобі, За поради твої і турботу, Ти розрада в моїм житті, Навпіл ділимо серця скорботи. Летить журавлик в синю вись І дні за днями линуть […]
Весняний вечір заглядає в вікна, Немов бажає зупинити мить В якій душа є щира і відкрита, Де серця стукіт з вітром гомонить. Весняний вечір розвіває штори, У шипці знов завмерла тишина. Улюблені читаємо ми твори, Які теплом наповнені до дна. Весняний вечір із букетом квітів, Із ніччю на побачення спішить. […]
Вечірнє сонечко сідає і хтось далеко гомонів, останнім променем засяє, це Геліос по горизонту плив. Повільно їхав, де край неба, із-за дерев ген виглядав, кому залишить край цей сонний? Селену-місяць кликав-звав. “Ой, покажись, небесна панно, світ ближній, дальній осявай, із панною він спокійніший і срібним променем торкай.” Ледь глянула небесна […]
Котик-котичок іде, нічку з собою веде, а ще місяць строгий вказує дорогу. Котику-муркотику, нехай буде сонячно, а місяця приведеш, як за нічкою підеш. А та нічка бистра збирає намисто, щоб увечері вдягти і зірками моргати. Нічка прикрашалась, місяцем гойдала, зоряне намисто навкруг розсипала. В небі місяцю світити, а снам світлим […]
Себя в воде купают вербы, чётких теней нарисован блик, небес меж ними отражение, голубовато-серый лик. Рогоз колышется столь мерно, как будто маятника миг, но держат стебельки коренья, в воде упрятав корня вид. Шумели кроны на деревьях и гром далёкий прозвучал, и наползает серой тенью грозы, что близится, оскал. На горизонт […]
З ким варто збиратися в дорогу, далека, а чи близька є мета, не стане марно хто тривожить? Складне і без того життя. З ким варто збиратися в дорогу? Хто руку в дорозі подасть, з ким стане легко від порога, слово чиє полегшить шлях. Привітним, що про інших дбає, але турботою […]
Лісові дороги заберуть тривоги і ведуть світами попід деревами. Трусять дрібним листом крапельки-намиста, синьо-жовті Іван-да-Мар`я, ранок зустрічають. А попід травою метелик з тобою, впаде жовте листя, як осені вісті. Червона горобина засвітиться чинно цегловою красою, фігурою листяною. Біленькі квіточки, як маленькі точки, небо триколірне хмарами застрімить. Ліс стоїть стіною, світиться […]
Даруют небеса прохладу, полно зеркалье тишины, рябило озеро чудное, а небеса ветров полны. Исчезло ветра дуновение и проявилось как кино зеркалья чёткое виденье, волною туч соблюдено. Ветра исчезли, лёгкой тенью рябит фигурами листов и утка возится самозабвенно, но у других лишь берегов. А шум ветвей не отступает, не замирает ни […]
Наплутано… як у коробці з пряжею. То весело, то сумно. Все це наживо. То спиці, то гачки… Переплелося, а розібрать – не вистачає злості, не вистачає сили і терпіння, і страх вже очевидного прозріння. Бо, що не нитка, то однак од мене: сама омана і сама натхнення. Своїми власними руками […]
Я йду твоїми білими слідами… У скроні гупає щосили серце. У кожної із єв свої адами. Ти – мій Адам! Однині і до смерті. Я йду тобі услід і не звертаю, гарячим подихом торкаю спину- не замете той слід і не розтане, не зникне в небо безкінечно синє. Так натоптав, […]
Ти висипав мені у душу сніг… Увесь свій сніг… і навіть, не помітив, Що сни не йдуть до тебе уві сні І пада сніг посеред твого літа. Ти виліпив фортецю з кучугур І я у ній (щаслива…?)заховалась, І десь посеред льодових фігур Я захолола й вже не воскресала. Поплакати б… […]
Ти більше не приносиш мені свята і я вже більше не твоя свята. Здається це якраз отой початок такого неминучого кінця. Нас ще тримають купи невидимки колишніх почуттів, що проросли углиб до ядер кожної клітинки і прикипіли краплею роси. Так важко відпускать тебе.Так сумно. Глибини спогадів не змить водою з […]
Коли сніжить, стираються гріхи, усе довкола первозданно біле, і світ увесь – прозорий лід – крихкий, який ми намагаємось щосили уберегти від подиху зими, від гострих списів крижаних бурульок. Спинитися б, завмерти, хоч на мить, у сніговерті й білих кучугурах, щоб вибухнути новим почуттям, новим бажанням жити і творить. Оновлюється […]
Забарилось літо, заблудилося… Десь за гай, за поле закотилося… Як знайти його заворожене? Десь стоїть воно, як стриножене. А душа тремтить, холод стелиться, В серці літепло чом не селиться? Затремтить-схлипне воно жалібно І квилить-квилить знову-заново…
Людям треба небагато.Та як тут зупинитися? * * * Місто.Поверхи. Куди селу до нього? Тут ближче земля. * * * Забур,янилась річка мого дитинства. Я ж пірнав у ній! * * * Перше кохання… Часом коротке таке і яке болюче! * * * Трава пробилась крізь асфальт – яка сила! […]
Глянь в мої очі, що ти там побачеш? Не можеш подивитись, чом ж ти плачеш? В моїх очах туман, холодні зливи, Вогонь, і грім, війна нас всіх скосила! В моїх очах земля , чорніше ночі. Там дим, і постріл, крик простий дівочий! В моїх очах, там кров і гільзи впали! […]
В очах пітьма. Нікому не потрібен. Лише сестрі і навіть не батькам. Відмовились від нього рідні, Він серед всіх, але по суті сам. Лише вожата в таборі є світло Останнє, що він так запам’ятав. Вона для нього соняхом розквітла, Хоч морок ночі назавжди скував. І хоч у неї і сім’я, […]