Літо ніжним голубить цілунком, Обіймає і з розуму зводить. В цьому літі лишись порятунком Тим, хто душу і серце скуйовдить. Літо манить, веде за собою, По піску я плетуся позаду. Не пускай, я піду за тобою, І дозволю стирати помаду. Літо ніжним голубить цілунком, Я не в змозі […]
Monthly Archives: Липень 2019
88 posts
«Віскі замість чаю» У нас не так залишилось багато літа На почуттів дощі, й образи Невже для тебе так важливо в чому ти одіта? Щоб просто так, кидати свої хижі фрази Невже важливі тобі принципів етюди? Коли вуста сказати хочуть зовсім інше… Та ми усі є […]
(Байка-памфлет) Язик у роті царствував давно, Та що від того царства за зубами, Коли вже навіть звукове кіно – Вчорашній день, бо є такі програми, Де тільки роботи, без Язика, – Різноголосі королі свободи? «Набридла, ох, набридла роль така! Адже я – цар від Бога, від природи!.. […]
Знайшла в тобі я спокій свій Тепло, надію на майбутнє. Та скоро став зі мною чужий, Хоч був завжди душі посутній. Тримав за руку, бо просила Слова «Люблю» давно пішли. Сльозами землю ізросила Коли кохання дні пройшли. Та все ж з надією кохалась В обіймах з вірністю жила. […]
І день, і ніч, і ранок, і світанок… Так, ніби, часу мало, але в них життя. У вічних пошуках себе втрачаю, Постійно біжучи вперед буття. І літо, й осінь, зим й весни вітання, Любов і радість, сум і каяття. І, ніби, й часу то і не так мало, Але […]
Ми стояли удвох під дощем, Й сум небес падав тихо під ноги, Мить сховалась під чорним плащем, Й день розлігся на мокрі дороги. Ти тримав парасольку в руці, І магічно дивився на мене, Й краплі сліз чи дощу на щоці Почуття оживляли шалене. Дощ пішов геть далеко від нас, Й […]
«Між вітрів» Шумлять гаї мені про неї Співає вітер про вуста Бракує ніжності твоєї Немов безбожнику хреста Немов повітрям нею дихав Неначе світлом нею жив І билось серце її з тиха Так сильно ним я дорожив Та хто ж любити її буде? Коли зі світу пропаду…. Невже за мить […]
На ноті ДО вчорашньої октави Охрипла ніч, відплакавши своє: Чи то дощі її досхочу напували, Чи то громи знічев’я налякали… Втомилась ніч… Світанок настає… Проріже промінь піднебесну тишу, Торкнеться ніжно пальчиком землі – І день нову симфонію напише, І день усі тривоги заколише, Що ніч несла на темному крилі… До-вершено, […]
То – поле… Тополі Топтали обніжки… Ладнали мантачки Женці-косарі… І літо злітало В небесність без лишку У гулі бджолинім, піснях колосків… Безмежжя Бентежило Маком-блаватом, Немов гаптувало Липневі поля… І в давніх узорах – Той легіт крилатий, І сонячний усміх, І скрип журавля.. І день, Одягнувши зеленого бриля, Ступає тихенько По […]
Ти танцював зі мною вальс… Здавалося, що час спинився… Сплетіння рук, сплетіння душ У музики легких обіймах. Ти танцював зі мною вальс Єдиний, бажаний, жаданий. Здавалося, спинився час… Торкались душами й тілами… Ти танцював зі мною вальс, Не випускав мене з обіймів. В порожній залі, в пізній час… Це схоже […]
Пишу тобі, далекий адресат, Пишу тобі в якісь незнані далі. І чи чекаєш ти мого листа, Так як душа моя тебе чекає? Не знаю я ще, хто ти і який, З яких доріг прийдеш колись до мене І чи чекаєш нашу зустріч ти, Чи думаєш про ще незнану мене. Пробач, […]
Перегорнув сторінку партитури, Змахнув рукою травень-диригент. Десь вдалині озвались тихо струни, Акордами озвалися громи. По зелених клавішах саду Вдарять краплі дощу, залуна В надвечір’ї весни увертюра Літніх днів урочиста, ясна. Вдарять краплі дощу на стакато І озветься мелодія-трель. Дощ заграє по клавішах саду, Розіллються пасажі й струмки. Пахне вечір грозою […]
Прийди до мене, поки сад зелений. Тебе зустріну, ніжно обійму, Запрошу в дім, закрию тихо двері, Весь вечір із тобою проведу. Налию чаю, чорний з бергамотом, Напроти тебе сяду в тишині. Хай за вікном шумить дощами осінь, Та затишно буде тобі й мені. Я розповім тобі про давній спогад, Про […]
Я – сонях, що виріс в асфальтній шпарці, І спрагло завжди шукав роси вранці… І був самотнім, однак не сумним, Він для цього асфальту був щастям, Єдиним! Однииииииим! Як для місяця зірка пОсеред темної ночі… Він заплющував свої чорні очі-зернини Й засинав так щоднини, Похнюпивши свої жовті вії… Зранку вітер […]
Тату, ти нагадуєш про себе легким, прохолодним вітерцем сонячної літньої години… Бачу твої очі… Тихий щем серце огортає у зажуру – голос не почую більше твій, постать гордовито-непонуру не знайти на вулиці пустій… Спомин, зачекай, не йди від мене, дай насолодитися сповна… Тату, я без тебе в цьому світі зовсім […]
Тиша недописаних листів, Ноти недоспіваних мелодій, Тихе соло на одній струні, Не сказані слова, Не зіграні акорди… Плаче дощ, шепоче про печаль, Надвечірня тиша догорає. Чути за стіною десь рояль, Може, він любов мою зіграє… Відчай ігнорованих зізнань, Плутанина спогадів і поглядів. Надвечірнє місто завмира… Станції Прощань, алеї Спогадів… Плаче […]
Розлились весняні акварелі, Ніби снігом замело сади… Пісня невідомих менестрелей Проникає в глибини душі. Надвечір’я місто огортає, Чути в далині вечірній дзвін. Спогади у серці оживають, Ніби недоспівані пісні . В білім вальсі розцвітають вишні Крапельки недавнього дощу Струшують вони з своїх пелюсток І віщують радісну весну. Розцвітає, ожива природа… […]
Немає у журавки журавля Важка недоля крила обпалила. Для неї не настане більш весна І вже не вабить небо синє-синє. Кружляє сіра птаха над селом І вже не бути більш її у парі, Бо обірвавсь політ у журавля, Вже не полинуть разом попід хмари. А край села живе стара вдова […]