«Домівка» На обличчі кров і морок Жде солдат знов світанок новий Він зустрів вже тих весен зі сорок Та сьогодні він знову живий Дома ждуть його ті оченята Ті милесенькі донька та син Що чекають жадано так тата У обійми в раз кинуться з ним […]
Monthly Archives: Серпень 2019
79 posts
«Папірці» Ти не сама, не мої твої ніжні губи Слова прощальні, сльози на щоці Кохання щезло, стисло зуби Розвіяв його вітер, наче папірці Згубила осінь, листя свіже А ми любов згубила, наче сон Слова прощальні, слух мій ріжуть І почуття стискають у полон Такі потрібні, твої руки Коли тепло відчую, […]
Вже сонце обціловує ранковий ліс, Роса з дерев у річку починає капать… Ніхто не заслуговує жіночих сліз, А ті, хто заслуговують, – Не змусять жінку плакать!
Вас двоє і ви моє життя Смішні, цікаві, різні хоч і рідні. Ви у душі, у голові, ви сенс мого буття, Ви, як повітря мені необхідні. Ви щастя, що усмішку дарує, І гріє, коли у душі мороз. Маленька принцеса красою чарує, А юний «механік» планує всерйоз. Життя пролітає,його […]
Пройтись з тобою вулицями Львова, Вдихати аромат твого парфюму. Про почуття свої нікому й слова, Давай, щоб просто – не вдягай костюму. Я мовчки вип’ю каву, потім міцно Тебе візьму за руку – не пускаю. Ми на Землі, нажаль, з тобою, ні, не вічно, Та поки живемо удвох, я […]
Якось наснилась сонячна погода, Веселка напуває небеса, А на травичці ніжно-соковитій Виспівує мелодію роса,.. В гаю журилась доля солов”їна, Зозуля плаче в батьковім саду, Стежиною в майбутнє сьогодення Я трепетно й несміливо іду, Наснилося… О, Боже, дай терпіння У мареві життя себе знайти,.. Допоможи моєму поколінню Уникнути свавілля […]
У садах сполоканих квіти посміхаються… На вустах закоханих душі зустрічаються! Незбагненна розумом таємниця діється, Оглядаюсь з подивом – аж очам не віриться! Хто вони? З яких світів? Тіні похилилися, Світ в зіницях затремтів, Постаті згубилися…
Хоч на хвилинку постати дитиною? Все, йду у куток. * * * Загинув…Ні ,не сирота – Україна йому за матір! * * * Посміхнулася Джоконда.І не на день- на вічні часи. * * * Прийшла Молодість до Старості у гості. Чекають Юність… * * * Я бачив місяць з дідової […]
Слова любові – золоті росинки, Спалахують у пам`яті з-під вій… І серце у закоханої жінки – Мов чаша, переповнена надій! Щоб зруйнувати мрій палац осяйний І погасити зорі бірюзові, Потрібен не один удар кинжальний, Бо жінка любить до останніх крапель крові!
Гарячий диск пірнув за видноколо, Земля в полоні зоряних прикрас… Чарівні, гарні очі лиш у того, Хто з ніжністю подивиться на вас! Але не сійте свою ніжність так нестримно, А накопичуйте в серцях, мов благодать, Щоб в той єдиний час, коли потрібно, Єдиній в світі всю її віддать!
Ти плачеш над тілом, людино, Яке покидає душа! Щебечуть гаї солов’їно, Та серце воно не втіша!.. Навіщо так дорого платиш, Рятуючи тлінную плоть, Чому над душею не плачеш, Яку покидає Господь?
Нагороджені владою і прокляті людьми В лампасах українські генерали! Безцінними дитячими слізьми Напоєні всі ваші капітали! Я бачив тих дітей, що втратили татів, На реабілітації в Карпатах, Я б сам, на їхнім місці, жити не хотів, Ні в Україні, ані в Штатах! Ніде на світі цім, хіба що у Раю! Подалі від […]
Кричать лелеки на околиці села, Прийшла в Васловівці непрохана біда! То не татари Церкву обступають – Свої іуди браму виважають! Плюндрують тіло Матері розкрите Розкольники – антихристові діти!Обабіч храму вірний люд страждає, – Анафема! Анафема! – лунає, З могил батьківських голоси неначе, І Божа Матір на Іконі плаче!
Ми бачимо людей за себе гірших, І судим поза очі залюбки! Ми невмолимі по відношенню до інших – І так поблажливі до себе, навпаки! Як тихий вітер обціловує дерева, Так Божий Дух торкається душі!.. Не зневажайте один одного, не треба! Наше життя щохвилі на межі!
Світ все гучніше нині констатує Нам про відсутність честі і цноти! Відкрите зло суспільство менш дратує, Ніж безкорисний прояв доброти! І напускні на камеру гримаси, І хижий блиск за тюнінгом в очах, – Повія, що чергує біля траси, Так не здивує, як по вулиці монах!
Я б декому відверто зауважив, Та чи словами їх переконаєш, – Не страшно те, що хтось тебе зневажив, А страшно те, що ти це пам’ятаєш!
Як таємничо плещуть озера восени! Встає над вербами задумливо світання… Ніколи так не брешуть, як під час війни, До виборів, і після полювання!
Усе іде, але не все минає Над берегами Вічної ріки… Л.Костенко Усе пройшло, але не все минулось: Мій попіл впав на землю навесні – І я гілками в небо потягнулась, Щоб бачить сни – веселі і сумні. Ділюсь… Дроблюсь… Корінням проростаю І соки п’ю із матінки-землі. Та не рипить мені […]