Цуценя на хлопчика Дивиться смішне В очі заглядає Хвостиком мете: « Приручи, приручи, Приручи мене. Разом будемо радіти, Разом сумувати, Разом будемо сидіти І разом гуляти. Приручи, приручи, Приручи мене.» В очі заглядає Цуценя смішне.
Daily Archives: 05.05.2020
32 posts
Визива начальник Колю: -Поки ж буде цьому край! Запізнишся-враз уволю (І де хочеш-там гуляй)! -Встану рано,як солдат (Я ж не ледар і не соня); Та тут на нього в акурат Знову напало безсоння… Не спав.Терпів муку. А тоді чудасію утнув: Снодійного жменюку Схопив і проковтнув. І сказав […]
Прийшла додому Ната (Десь навпроти ночі): -Нахамили мені,тату… На місці робочім… Нагрубили немало (Каже Наталка)- В очі сказали: “Давай,нахалка”!.. * * * Дивний народ пішов- Не були слова ті грубі- То…фільм”Халк”ішов У місцевім клубі(!!!)…
-Що такого відбулося (Чи не хочете учитись)- Як це вам удалося… Знову(!)запізнитись? -Не винні прибульці маленькі Й…умови…погодні… Тут ТАКЕ”діло”…простеньке;- Проспав я сьогодні… -Ну,ви даєте,студент (Подиву немає меж)… А причина в той момент? -Не…виспалась(!)теж…
І що ти маєш в цьому світі? Багацтво, волю чи красу. Ти маєш миті, тільки миті. Як ранок зронену росу. Сьогодні день, а завтра ранок. Торік і через сотні літ. І кожен пройдений світанок – Лиш миті плавний переліт. Є мить народжуваться й жити. Є мить для щастя й суму […]
Вже осінь дихає мені в потилицю, Й на скронях проступає сивина. Все нижче й нижче моя гілка хилиться,
-Колись ще молодою (Якось теща згадала) Була такою я дурною (Помилок немало!)… -Себе(мовив зять) Гудите ви марно- Бо з тих пір,мать, Збереглися гарно!
Де сива мати сіє мак, Де сонця золото черлене, На свіжій латці сірозему Шука поживи гордий грак. Десь ходять табором віки, Комашка кожна хоче жити, Сюди ж приходять тільки діти Хитати спогадом думки. Хай будуть тут хоча б отак, Хай знають радощі і міру, І буде мак дивитись щиро, І […]
Бозони. Інформація. Пептиди. Прогресу кінь копитом землю б’є. А десь за морем привид Атлантиди напевне й досі дивовижний є. Бездушності латає чорні діри. Історій дивних пише полотно. Живе собі і просить трохи віри у те, що осягнути не дано.
Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.
У дзвін відплати радо доля б’є. Тьмяніє світ і хочеться кричати… Лонгін… Альбін… і ти, дитя моє… Чом вас багато? Чом вас так багато? Хто вас зібрав у зграю хижаків І як його підтримати змогли ви? Нема… нема довкруж чоловіків, Як на одного всі разом сміливі! Я вірив вам! Ішов […]
Небо півдня, глухе і кирпате, Замоталося в чорну парчу, Я вчепився за подих пасату, І на пошуки індій лечу. Хай пробачать альтанки і клумби Прохолодних толедських садів, Бо не в моді там нині колумби, А фанатики мрій – поготів. Там інтриги й характери сірі, Там кубло для гордині і зрад, […]
Люблю тебе я, краю мій Подільський, Себе знайшла тут й доленьку свою, Ходила боса там, де роси чисті Й краса беріз в весняному гаю. Зелених трав шовкове простирадло, Барвистий килим квітів запашних І смак осінніх яблук й груш із саду, Мені і досі не забути їх. Де у заметах вулиці […]