Світало… Густий туман щільним простирадлом усе більше вкривав долину, поверхню ріки. Вони сиділи на березі. Дрова в багатті вже майже перегоріли, та жару було ще достатньо, аби почуватися затишно і не відчувати ранкової прохолоди. Він ніжно тримав її тендітну, тонку руку у своїх міцних чоловічих руках. Місяць на ту пору […]
Daily Archives: 13.02.2021
9 posts
. . А ВІТЕР ВІЄ, ЗАВИВАЄ… . .Сьогодні сильний і грізний вітер віє, . .Сердито взимку снігом завива, . .Розхитує дерева, як уміє. . .Лечу, біжу! – десь чуються слова. . .Гуде і свище – кличе хуртовину, . .На горизонті – сніговії […]
Хай що не буде, завжди пам’ятай: Лише на краще всі на світі зміни. Життя складеться файно, так і знай. Фінал у нас щасливий, неодмінно!
Не кажи на мене “чудова”, Адже я такою не є, Бо тяжіє гріхів підкова, Цокотить і нагадує… Б’є… Не кажи на мене, що світла, Я не є такою! Не є! У багнюці душа залипла, Навіть серце моє – не моє… Попроси для мене прощення, Я благаю … Благаю… Молю… І […]
Котячу миску винесли надвір. У ній були кістки, якими знехтувала киця. Сусідський Барсик не потикався на подвір’я, відколи його тут ганяла руда хижа кицька. Але коли погода помінялася і почалися дощі, тепла хата видавалася киці привабливішою, ніж стодола. Хоча про стодолу вона також не забувала і щоранку із нявкотом вимагала […]
Короткий роман Валентина Дергунова. “РАНЫ” ГЛАВА 1. Он поднял воротник своего короткого пальто от пронизывающего ветра и посмотрел в осеннюю даль. Там были высокие деревья с голыми ветками листья, которых пожухлым мокрым ковром с ароматом травы земли и дождя укрывали лес и подхваченные ветром летели на мокрый асфальт. Чуть ссутулив […]
Твори красу із темних ліній, природа сотворить, на витвір глянь, а як спішиш уранці – оглянися: краса навколо в ранню рань. Зима безсніжна огорта красою, хоча і снігу десь та намела, а сніг топився, небо – бірюзою, і серце хоче вже тепла. О не зови його привіти: на […]
Вот сижу и пью вино, которому столько же лет, как и мне – 48. Пью на кладбище, у могилы своего деда. За вино должен благодарить именно деда. Нет, он у меня был не виноделом, военным в отставке. Как раз за год до моего появления на свет он и ушел в […]
Поклювали сойки ягоди калини, Ті, що залишились на землі лежать, Ніби краплі крові. що її пролили Тисячі героїв, вкраїнських солдат. Вони багряніють на снігу біленькім, Наче поминальні свічечки горять. Не одна за сином плакатиме ненька І щоденно буде його виглядать. Нехай дні за днями і літа минають, Віримо – настане […]