Хворий Місяць в глибини криниці Зазирає, коли навіть зорі мовчать, Темні хвилі ірландського моря Розмовляти з тобою не хочуть – Вони про минуле кричать. Біля дому твого згас ліхтар – Дикий вітер задмухати може Не такий іще світоч-стожар, Тож бреди серед тьми, зупинись хоч на мить У торбину черствого окрайця […]
Monthly Archives: Травень 2022
221 posts
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/hto-do-nas-tut-prybuvav/ Ходив Кратос, пролітав, може когось він шукав? І спустився в глибину, азовсталівську стальну. Де бетон і порохи, там, Зевесе, поможи, прилетіти сюди як, вберегтися від атак? А чого летів сюди, де лих повно і біди? Бо герої тут живуть, воїн світла – то їх суть. […]
«А птахи прикриють своїми крилами моє обличчя й сонце» (Гійом Аполлінер) Коли приходить 19 січня я […]
«…Та годі вже лякати те небо майже хворе…» (Гійом Аполлінер) Продаються опудала – Бездушевні фанатики На […]
Вишивала доля чорним і червоним, Блакитні й рожеві мали кольори Дні, котрі наповнювались радістю й любов”ю, А сумні гірчили, наче той полин. Ниточка до нитки, стібок до стібочка Полотном життєвим пролягли вони І такі узори, що жоден художник Підібрать не зможе, як і кольори. Вишиванки долі.Знає про них кожен, Вона […]
Чуєш, ворожий солдате, Якого ти племені-роду, Хто породив тебе кате, На лихо мого народу?!? Поглянь, ворожий солдате, Як доля жартує люто Ти нас прийшов визволяти, А сам у кайдани закутий. Пильнуй, ворожий солдате, Хоч як заховаєшся тихо, Тобі не уникнути плати За всюди посіяне лихо. Вслухайся, ворожий солдате, До кожного […]
Малюючи нам рабські перспективи, В наш родовід привнесли корективи. Кремля нечистими вустами Нас нарекли “молодшими братами”. Нащадки дикої орди лихої Рідні шукали поміж нації героїв, Бо цій слабкій до слави “мразі” Дуже кортіло різко “з грязі в князі”… Наш древній Київ вабив силою, красою Та бракло духу їм до величі […]
Мені здавалося, що наші долі, немов суміжні в полі дві тополі, Віти яких вже міцно так сплелися, Неначе ми навік обійнялися… Але прозріння веснянИм дощем ЗалИло в душу мою гострий щем, НезгОда звисла журавлів ключем Я при тобі росту диким плющем… Гризе сумління, мов по стовбурі різцем, Себе з корінням […]
Давно природа-матінка звільнилася від сну, Але в душі народ мій ще не відчув весну… Погода за віконечком привітна та ясна, І землю огорнула вже ковдрочка рясна, Сонце тепло дарує, а не одне лиш світло Дерева зодяглися духмяним білим цвітом, Додому повернулись із півдня всі птахи, Та не принЕсли крила їх […]
Мужній народе мій, незламної країни, Оспіваний в Тарасових піснях, Ти перед Богом лиш схиляв свої коліна І волелюбністю прославився в віках. Вкотре орда скажена сіє морок, Щоб твою душу вирвати з корінням… В подобі Сатани прийшов затятий ворог, Але не стах вселив в нас, а прозріння. З’єднались всі від Харкова […]