Yearly Archives: 2022
1226 posts
колыбельная Спать скорее ложись, Бродит по лесу рысь, Росомаха ей в след. Кабы не было бед Глазки ты закрывай. Баю-бай, баю-бай. По снегам в темноте Рысь проходит везде И от страха лиса Убегает в леса. Глазки ты закрывай. Баю-бай, баю-бай. Росомаха и рысь, Не ходите к нам. Брысь! Вон иди, […]
Коли складали майбутні плани, Батьки постійно казали, Слова, здавались дивними мені: якщо ми будемо живі. Всіх тих, хто пережив війну, Хіба могла тоді зрозуміти, Щоб дочекатися весну, Вони пізнали ціну вижити. Тепер у нас війна, треба збагнути, Знаходимось і ми, в передчутті весни, Та з ким воюють правнуки й онуки, […]
Роки-коні летять буйногриві, Молодість одцвіла, наче сад. Ми закохані були й щасливі Із тобою літ двадцять назад. Хоча зрілість прийшла – серце юне, Підбери лиш потрібні слова Та легенько торкни його струни І воно про любов заспіва. 1997 р.
Вже інший стоїть на моєму порозі Іди. Не вертай. Ти на вірній дорозі. Вже інший у серці моїм сіє квіти, А ті, що лишив ти, де маю подіти? Вони не цвітуть та їх серце леліє Слізьми поливає, словами жаліє. Не слухає розуму, серце уперте, Не вірить, що те почуття уже […]
Дикі квіти сягають Неба – Оцього, синього. Оксамитового. Якого не торкнешся руками. Босоногі чорновбрані монахи З думками про святого Стефано Торкаються п’ятами каміння, Відчувають, як будуть вони мурувати Руками пошерхлими книжників Кам’яні суцвіття каплиць. На вулиці Двадцятого вересня Відкрита Небесна Брама. Відчуваю, що я був колись дверима У світ кольорових […]
Спека серпнева спадає, Дрібнесенький дощ дрібртить І грім гучно так гуркотить,Пора літня нас покидає. Листочки легенько летять, Маленькі метелики наче, З зелених – жовто-гарячі Зробилися, що й не впізнать. Багрянцем і ще бурштином Та золотом засипле зовсім. Казковим кольоровим сном Ще раз подивує нас осінь. 2022 р.
Завжди з’являвся біля неї, Коли сховавшись наодинці, Ридала й кожний раз землею, Вбирались слізоньки пролиті. За плечі лагідно торкався, Співав їй пісню… та так ніжно, Потому тільки, знов мовчання, До неба ж линув він сумлінно…
Радості іскринки сяють, Сонячні іскринки сяють У твоїх очах. Ватра у моїх любові Та кохання світлий вогник Теж ще не зачах. Хоч літа пливуть у осінь, Стрімко так пливуть у осінь Та моя душа Ще закутана у ніжність, Ласкою твоєю гріта, То ж не поспіша У життєву осінь пвізню, А […]
Торкатися не смій душі, ЇЇ життя, ще чистий аркуш, Вона так вірила тобі, Ти ж просто взяв і підло зрадив. Ці чорні плями назавжди, Віднині, вже не поривайся, Ввібрали ніжні пелюстки, Не стерти… Як не присягайся.
А ви знаєте, що ківі, Дикі курочки лякливі Цілий день сидять у норах, У підземних коридорах? А коли вже сутеніє Переляк на них не діє, Йдуть шукати проти ночі Харч улюблений охоче.
Його малювала у просторі соннім,Невже ревнувала… сказала б істотно,Настільки здавалося дійство природнім,Вона відчувала на відстані доторк. Такий особливий сміливий і ніжний,Її розуміє не зрадить ніколи,Він знає як жінку захоплюють квіти,Віднині побачила стільки турботи. Його малювала у просторі соннім,Дивилася довго на милу картину,А потім зненацька.. отак відсьогодні,Свої окуляри рожеві… за ширму!
. . . . . . . . . . . . .СВІТЛО . . . . . . . . . . . . . . .Нема світла у оселі, темрява панує, . .Нема світла в кожній хаті, бабця скрізь банує . .За тими добрими часами, коли було файно […]
. . . . . . . .ВИГЛЯДАЄ МАТИ СИНА … . . . . . . . . . . .Ніжні сонячні промені вранішньої пори ледь пробивалися через густе гілля дерев. Здавалося, кожне живе створіння поверталося всім своїм єством до світла, до сонечка, до простору. Ось воно, величне яскраве […]
. . . . . . . . . . . . .УКРАЇНО, Я З ТОБОЮ! . . . . . . . . . . . . . .УКРАЇНО, я з тобою . .В ці складні незвідані часи, . .Ворог суне знов юрбою, . .БОЖЕ, нечисть сію пронеси! . […]
. . . . . . ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ СИНУ… ПОГОВОРИ… . . . . . .Поговори, поговори зі мною, сину, . .Про щось щасливе із дитинства розкажи, . .Розповідай до ночі тихо без упину, . .Свої світлини чорно-білі покажи. . .Згадай, як ти у квітах мандрував дитятком . .І […]
Рашистів вже б давно перемогли, Якби не зрадників чорні та підлі душі, Які Вкраїну продають за гріш Й допомагають ворогам нас мучить. А прикидались добрими вони Та посміхалися до кожного “привітно”. Назвати нині важко їх людьми І спілкуватися з такими, звісно гидко. Відповідатимуть за скоєне вони Перед людьми та Господом […]