Весняним дощем вже заплакало небо, Бо теплої купелі прагне усе: Чорноземи й квіти, трава і дерева, Волога життя із собою несе. Без неї і хліб не родитиме в полі. Посохнуть листочки в садах на гіллі. Як сонця й води буде завжди доволі, Триватиме вічно життя на землі. 2016 р.
Yearly Archives: 2023
373 posts
Лютого дні останні, А вже запахло весною. Дай Боже. щоби не війною І квіти цвіли щоб рясно. Бджілки щоби гуділи, А не літаки ворожі І трави щоби зеленіли, На них щоб сріблились роси. Щоби святій землиці Не тиснули міни на груди, На ній колосилась пшениця Й віночки ромашок всюди. Хай […]
. . . . . . . . . . ЖИВУ І ДИХАЮ ТОБОЮ, СИНУ… . . . . . . . . .Я дихаю тобою, сину, і живу, . .Назустріч йду тобі, мандрую, . .Здається, знов тебе я бачу наяву . .І голос рідний завше чую. . […]
Голубить квіти теплий вітерець І сонечко всміхається весняно. Через ліси й долини навпростець Іде до нас дівчина гарно вбрана. Її голівку прикраша вінок, Зелена сукня розшита барвінком. Весна-красуня вже від нас за крок Зими останню перегорнуто сторінку. 2016 р.
. Й ЗАСЯЄ МИРНИМ СОНЦЕМ НЕБОКРАЙ . . . . . . . .Поглянь навколо – скрізь життя триває, люди . .Живуть у вирі всіх сьогоднішніх подій. . .Війна… Війна… Війна страшна й кривава всюди – . .Живи, борись, тримайся – світом володій… . .Такі реалії буття у цім столітті, […]
Вербові котики пухнасті Вітаються зі світом вранці, В полудень ніжаться на сонці І загадково мружать очі. Співає вечір колискову – То й засинають безтурботно. Розбудить їх зоря ранкова, Щоби весні всміхались знову. 2016 р.
Заколисана вітром заснула зима, Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво Теж гойдається тихо.Тікає пітьма, Темну постать свою по кутках десь ховає. Під ногами сніжок на морозі скрипить І старезні дуби всі стоять, мов сторожа. Із м”якенької хвої у зимоньки ложе, Натомилась вона, то ж нехай ще поспить. Вранці знову до рук […]
Хоч здоров”я слабке, душа добра і щедра, Нерозтрачена ніжність у серці твоїм. Покохай мене палко, я стану твоєю Та любитиму щиро тебе навзаєм. Насолоджуймось щастям усупереч долі. Не страшні ні плітки, ні людський поговір. То ж радіймо життю удвох із тобою, Свято буде на вулиці нашій, повір. 2014 р.
Бігла річечка маленька Поміж береги круті Та у травах зелененьких Заховалася собі. Щоби суховій липневий Її висушить не зміг, Щоби піснею своєю Вона тішила усіх. Землю-матінку поїла. Та ж давала їй снаги. Щоб надалі плюскотіли Хвилечки у береги. 2022 р.
. . . . . . . . . . . . . . ЛИСТ ДО СИНА… . . . . . . . . . . . . . . . . Добрий день тобі, сину мій рідний, мій РОМАНЕ! . . . .Ось вирішила я по щирості своїй […]
. . . . . . . . У СПОГАДИ СУМНІ Я ПОРИНАЮ… . . . . . . . . .У спогади сумні я поринаю кожну мить, . .Хотілося б всміхатись, сину мій РОМАНЕ, . .Та серденько згорьоване давно мене болить, . .Коли ж душа моя боліти […]
Чуєш, курличуть журавлі,А небо, чисте-чисте,Кидає сонце промені свої,Мов діамантове намисто.Війна закінчиться колись,Та тільки в тому вся трагічність,Скільки б дивився на блакить,Все бачиш душі, що пішли у вічність.
Давно вже отам у куточку Старесенька скриня стоїть, Бабусині блузи й сорочки Вона зберігає роки. Уже відлетіла на Небо Бабусина чуйна душа. Але викидати не треба Все “придане” те поспішвать. А навпаки зберігати Багатство оте – вишиття Та внукам своїм передати Любов до прекрасного.Час Стерти у нас не повинен Усе, […]
. . . . . . . . . . МИНАЄ… МИНАЄ… МИНАЄ… . . . . . . . . . . .Минає… Ось уже цілий рік і три місяці минає… Сина мого рідного РОМАНА з нами вже немає… Минає… А біль сердечний не стихає… . .У […]
Лихо спить собі сплкійно В темному густому лісі, А як хто його розбудить То й шукати вихід буде. Якщо знайде, то гуляє, Горем всюди вибухає, Кривдою зловісно бродить, Тому й кажуть у народі: “Краще лихо не буди, Не шукай собі біди”. 2017 р.