В майстерні тиша дихає повітрям, Барви сплять у банках, наче зорі в склі. Я торкаюсь світла — і в його проміннях Пробуджу енергію на своєму полотні. Крапля синього — це подих вічності, Жовтий — пульс душі в обіймах дня, А червоний — жар моєї ніжності, Що творить колір з […]
Yearly Archives: 2025
294 posts
” А до Дмитра дівка хитра” – Кажуть у народі. А опісля про заміжжя Мріє принагоді. Щоб сім”я міцною була, Злагода у хаті І лелеки не забули Нести на крилятах Донечку або синочка Чи обох одразу. Щоб добро в домі велося Й світла-світла радість. Щоби хліб не переводивсь На столі […]
Середина листопада, Жовте листя пада й пада. В таку пору падолисту Усе сяє золотисто,Коли сонечко вигляда Із-за хмари. Листопадом Вітерець кружля зі свистом В пізню пору падолисту. 2024 р.
В накидці бурштиновій Ступає тихо жовтень Й багрянець розсипа. Це осені синочок, Вона ж не має дочок, Лише синів Бог дав. Та кожного з них любить І пестить, і голубить, Сонечком зігріва. Дощиком поливає, До себе пригортає,Дарує всім дива. Вони ж свою матусю Обожнюють теж дуже, Співають їй пісні. Та […]
Напевне в образі людини,Бував мій Мурчик, безперечно,Тож часом, всядеться грайливий,І нічку слухає тихенько. А знаєш котику, як гарно,Отак дивитися на місяць,Немов поринувши у сяйво,Там дивне з’явиться сузір’я. Ось зорі, бачиш, устелили,Які в них усмішки привітні,Глядіти нащо на годинник,Хвилини зараз всі магічні. Світило в повню… то є сила,Приходить зопалу натхнення,Розсипле римами […]
Відносить вітром згаю журавлів Далеко десь за обрій синій-синій. Купається ще вересень в теплі, Хоч вечори вже прохолодні нині. І вранці роси сріблом миготять На скошених уже пожухлих травах. Спалахує на сонці раз у раз Золотом диво-осені заграва. 2004 р.
Колючими жовтими стернями Осінь пробігла в полях, Знаходила там іще зернятка Й згодовувала їх птахам. І лісом вона прогулялася, Золотом вкрила листки, Сухими пожухлими травами Встеляла вузенькі стежки. В садок яблуневий заглянула, Збирала врожай стиглих груш. А вони в роті аж танули, Смаку цього нам не забуть. Напилась води із […]
Осінній день був сонячний погожий Та вітряний. Надвечір вітер втих. Подумалось: напевне піде дощик І він пустивсь такий рясний-рясний. Стікали краплі по листках кленових, Били у шибку, наче в барабан. Та все ж осінню пору вечорову Таку як є треба приймати нам. 2025 р.
День у день прибирала по дому,Готувала і мила весь посуд,Лікувала, не била тривогу,На всі руки майстриня напрочуд. І потрібна вона всім відразу,Тож і мама, і жінка, і нянька,Враз вирішує дану програму,Бо сімейного стану обранка. Та буває приходять моменти,Розігнала усіх би мітлою,Незвичайно чутливі сюжети,У головоньку ринуть з любов’ю. А душа народилася […]
Осінній дощик накрапає,Зібравши хмари сіруваті,Душі осяяний орнамент,Не змиє сирості зухвалість. Відтак полинувши у щастя,Панянка втіху не відпустить,Весна була їй як причастя,На благо й осені спокуси. Відколи жінка у розмаю,Знайшла чар зілля на світанку,Щоранку личко омиває,Рокам не давши перевагу. Полий же дощику рясненько,Хай навіть листя опадає,Життя любити, як мистецтво,Погода всяка надихає.
Надвечір”я, надвечір”я, Сонце йде відпочивать,Бачиш – обрій червоніє? Полум”я, як від багать. Надвечір”я, надвечір”я, Заколисує вітрець У саду та на подвір”ї Пелюсточки хризантем. Надвечір”я, надвечір”я, Вже ковзнули промінці І по квітах, і по гіллі, Зичили добраніч всім. 2025 р.
Ой, вітре, вітре, Ти буйний вітре,Нажени хмари Не знаю звідки. А хмари сиві, Ще й кучеряві, Дощі ряснії Із них пускались. Землиця-мати П”є – не нап”ється, Буде плекати Врожаї щедрі. Хлібу святому Життям завдячуй,Голова всьому Є ж бо він завжди. Ой, вітре, вітре, Розбрату хмари Розжени звідси, Хай буде радість […]
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подвір’я, що було встелене темною базальтовою відполірованою бруківкою, де […]
Закружляв вітерець підхопивши хвилю,Враз розбурхав емоції, якось дивно,Напоролась вона на скелясту глибу,Почуттям додала хвилювання вихор. Невгомонна скидалась… прозріло море,Відчайдушно навчались, щоб мати розсуд,Тож нутро показало, навіщо гонор?Зупинилося дійство, не буде шторму. І вітрець мимохіть, затихає мудро,Відтепер, як тихенько… аж шепіт чути,Зародились акорди, невже співзвучно?Чарівливо звучали віднині струни.
Так я пам’ятав: Падолист-спудей Мандрує в кам’яну Сорбонну Битою стежкою чорних вагантів: Замість богемської лютні У нього в хатині-келії Платанова дошка (Приємно до неї тулитися – Вона тепла як вересень). Так я мислив: Шугають над тополею сну Сойки гіпсових піснеспівів – Хоралів жасминових квітів: Я теж монах – кармеліт босоногий, […]
Заблукало, заблукало в осінь Моє кохання щире неземне. Та серденько моє ще й досі просить: -А ти міцніше обніми мене. Заблукала в осінь, заблукала Моя ще нерозтрачена любов. Але душа просила та благала: -Зігрій, зігрій мене скоріше знов. Закружляли, закружляли, закружляли У листопадовому вальсі вже літа. Та кохання ватра ще […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]