Співали півні пісню величальну, У очеретах хлюпала вода, Повітрям п’яним віяло з гуральні, Та йшла на пасовисько череда. Іще теплу не вистачало духу, У небі розплодились баранці, І за телям, згубивши капелюха, Біг пастушок, тримаючи штанці.
Інша поезія
656 posts
Даже под маской уставшие губы мои Ждут поцелуя и просят застенчиво ласки, Даже под маской отчаянно хочет Любви Сердце, уставшее жить в бесконечной опаске.
Молчание, святая правда, тишина, О сколько ты уберегло шагов неверных и ненужных. Молчание, святая правда, тишина, О сколько ты сломало судеб бренных. Ты чёрно-белое пятно, как Инь и Янь, Круговоротом вечным кружишь. Молчание, святая правда, тишина, Не раз спасала и разрушала тут же. Весов на гране перевес, Ни то ли […]
А сни клубочилися дивні, Таких ізроду не було, Іще мовчали перші півні, Бриніло спокоєм село. Іще було зірок чимало, Щось ворушилось край ріки, І все про все таємне знало, Та плив віночок у казки.
Быть может я когда-то повзрослею?.. Ну а пока я в детстве поживу… По-взрослому всегда пожить успею, А может я ребёнком и умру?.. Ведь мне так хорошо в мечтах прекрасных, Где вера – что любовь спасает мир.. Где много дней чарующих и ясных, Где можешь счастлив быть ты каждый миг… Я […]
Милое, родное… Счастье неземное… Вишенка-черешенка, ягодка моя, Озорное солнышко… Нежная, как пёрышко, Колокольчик маленький – песенка ручья… Вредина упрямая, Под дождём – кудрявая… Золотые лучики вдоль белёсых кос… Тихо–тихо Боженьке Поклонюсь молитвою За подарок аиста… (что тебя принёс)!
Не думать, не надеяться, не ждать, И больше не копаться снова в прошлом, Зачем всё так же в закрытую дверь стучать, Когда тебя не ждут, не стой уж на пороге. Не думать, не надеяться, не ждать, Уйти, сломав стереотипы, И научится заново дышать, и научится улыбаться миру. Ценить свой миг, […]
І я там був, де небо знає міру, Де мак цілунком дістає зоря, Де не живе знецінене і сіре, Нема ані раба, ані царя. Там табунами ходять епілоги, Цвітуть сади межи зелених нив. І я там був, куди нема дороги, Та з вічністю про вічне говорив.
18.01.2021(02:00) В этом мире есть любовь!!!🤍 В этом мире есть любовь!, Поверь мне, мой читатель! Не расстраивайся вновь Когда придёт закат.. Развести костёр любви Сможет обыватель.. И никто не повредит Чувств тех аромат.. Посмотри в свои глаза! Посмотри,- признайся! Что любовь парит везде, Только бы поймать.. А поймав не упустить, […]
Втекти б туди, де пахне меліса… Ковтнути повітря і тишину… Де трави, де роси, де близько до лісу, Де спокій, схожий скоріше до сну… Відкинути все: шум машин, шум трамваїв… І слухати пташки весняний наспів, Красою милуючись ніжних конвалій І пишною вродою рідних лісів… Втекти б туди, де м’ятою пахне, […]
10.06.21(10:00) Надію мати… Невже існує десь така місцевість, Де ні страждань, ні горя там нема? На серці тепло, на душі натхненно, Навіть тоді як за вікном зима… Страждань людських не видно і не чути.. Веселі люди, щастя у очах.. Можливо десь і є така місцевість, А може вона тільки в […]
Так и слышу, туман за рекою Тихо шепчет: “Запомни покой!” — Ой, не скоро, не скоро с тобою Нам видАться, мой милый! Постой! Обними на прощанье! До боли, Зажимая на сердце ладонь… Она будет тебе вместо брони… Она — щит со словами:”Не тронь!” — Ты чего? Что за слезы, дуреха? […]
Може це ява, а може і ні: День пробігає у ніч манівцями, Місяць несеться на чорнім коні, Зорі летять з-під копит камінцями. Щось завмирає, а може і ні, Може душі захотілося тиші, Може їй сон у потилицю дише, І обіцяє щось дивне мені.
Отбрось,мой друг, печаль,души сомненья, Отбрось невзгоды,сердца все смятенья… Ведь каждый день нам жизнь дает урок, За каждым днем ждет новый поворот…
Мне кажется,живу не в своем веке, Мне кажется, нет места для любви, Мне кажется,смотрю на человека, А в человеке этом нет души… Пленен мир грязью,похотью и местью, Крах потерпели рыцари с их честью, Все ценности утрачены,забыты, И люди с пути истинного сбиты. Исчезли верность,преданность,любовь, Скажите мне,когда вернут их в моду […]
За доби спустошеним порогом, Де вляглося сонечко рябе, Ходить вечір малиноворогий І поля притишені скубе. І хвилин уже нема неволі, І слова не тягне в кабалу, Бо у полі, у великім полі Сонний мак вколисує бджолу.
Ніжно так вигравала сопілка, Вдарив бубон, цимбал віражі, Все лилося струмочком так дзвінко, Аж співати хотілось душі. Ці троїстих музик передзвони Змусили завмирати серця, Від народу жива й неповторна Чарувала мелодія ця. 2015 р.
Стояти просто і мовчати, І пити небо аж до дна, Де синє поле розілляте, Та ходить долом тишина. Шукать на виднокраї зливу, Пускать думок солодкий дим, Та почуватися щасливим, І навіть трішечки святим.