Війна – перевірка на людяність, І самий надійніший тест, Чи будемо завтра ми друзями, Чи все перекреслим навхрест. Війна – тЯжкий іспит для кожного, В якому потрібно пройти Багато лихого й тривожного, Для спільної Миру мети. Зібравши в кулак усю силоньку, Усю свою волю і міць, Бо наші молитви є […]
Воєнна лірика
168 posts
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен. Зорі на небі – кому вони зверху світять?! Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми – Вся Україна. Кому вони світять Хто скаже, хто відповість? Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах? Для воїнів вірних, що б’ються в розбитих […]
“Агресія” Готувалися до миру, українці як могли Постягали з всього світу, нові танки і стволи. Королева надіслала протитанкових ракет, Лиш Німеччина мовчала, наготовивши пакет. Вже й японські самураї, обіцяли нам мечі, І Поляки підігнали, трохи техніки вночі. Вова Путін затрусився, потекла біла піна Бачить буде дорогою, вже для […]
Сон героя не на ніч, сон героя вічний, Воркує вдалині десь сич, плаче дощ на вікнах, Замість ліжка з подушками лиш тісна струна, Замість радісної пісні лиш сумна струна, Квіти, що в саду у не неньки не для його ока, На могилу щодня ходить мати одинока , Фото в рамці […]
Зібрала коси ножиці зімкнула Здійняв їх вітер, десь в поля поніс І ластівка за вітром в слід гайнула Зібрав волосся , землю і в «заміс» Гніздо майструє, весну в гості кличе Лебідка з лебедем сховались в очерет Над ставом журавель снує, курличе Будують діти в хащах свій намет […]
*** Серпанки надій просочилися росами Кривавих світанків, що «градами» зорані. Сьогодні з тобою ми стали дорослими – Згубилися мрії юначі під зорями. Учора були ми із сильними крилами І щастя пили з водограю життєвого. Сьогодні обоє ми стали безсилими Від подиху ранку байдужесталевого. Дороги чужі… Почуття всі завершені: […]
*** Серпанки надій просочилися росами Кривавих світанків, що «градами» зорані. Сьогодні з тобою ми стали дорослими – Згубилися мрії юначі під зорями. Учора були ми із сильними крилами І щастя пили з водограю життєвого. Сьогодні обоє ми стали безсилими Від подиху ранку байдужесталевого. Дороги чужі… Почуття всі завершені: […]
Почалася війна так невчасно, Хоча часу для неї ж нема, Серцю болісно і очам страшно, В голові невідома пітьма. Почалася війна так невчасно, Наступити не встигла весна, Цвіт дерев у крові тих нещасних, Що забрати змогла вже вона. На старих,радісни́х фотографіях, Навіть думки про це не знайдеш, Нині воїни в […]
Вимушеним переселенцям присвячується… Вони тут – цілу вічність. І весь час Штовхаються безсило біля кас, І квапляться кудись напризволяще. Не знаючи наскільки і куди, Усі вони тікають від біди І щиро сподіваються на краще. […]
Молитва матері Вітер віє чистим полем, соловей співає, Шелестить трава зелена… сонце зігріває… Лежить солдат в окопі, лежить спочиває, Не дає заснути думка: чому ж так буває???… Чому землю мою рідну топче орда східна?! А в очах омитих кров`ю ― матусенька рідна… Що чекає вдома сина, ока не замружить Лине […]
Вишивала мати рушника для сина, Доки він далеко , б’ється за Вкраїну, День-у-день нитками більше прикрашає, Колискову давню серцю все співає. Хвилину за хвилиною зростало там від хрестика , Червоні маки й сині мов небо в ряд волошки , В думках згада щоразу, як змалку любо пестила, Любов’ю душу гріла […]
Вона сиділа тихо за столом, Така сумна і в той же час тривожна, Дивилась в очі ночі за вікном, І думала про те, про що не можна. Вона вдивлялась в тіні на вікні, Що малювали спалахи від фар на шибці, І думала: «Як, він на тій війні? І де […]
Проводжала мати сина на війноньку, Обереги шиті вклала в хустиноньку , Він до серця знає буде пригортати , В рідную сторонку тепло поглядати . Проводжає слізно ,але гордість сильна, Відпускати тяжко та потрібно сина, Вірить повернеться він живим додому, Захистить вкраїну стерши перепони. Йде солдат із сумом ,дивиться довкола , […]
За Україну наші хлопці полягли, За Україну, нашу неню сизокрилу, Щоб не топтали її більше вороги, Щоб не казали, що її більше немає. Мов орли синьоокі у вирій злетіли, І крилами вкрили з небес, мов туман, Не дайте “добродії”, стать на коліна, Бо вам не пробачить, ні Бог, ні солдат. […]
У мене є питання, що мучить вже роки: чому дев’яте травня святкують вже не всі? Чому у світі жаху, терору і вогню не висловим повагу тим, хто поліг в бою? Чому ми не вшануєм ще досі тих живих, які здійснили подвиг заради нас усіх? Чому коротка пам’ять? – Забули вже […]
Прилетіло щось до двору. Чи снаряд, чи лист від тебе… Пил одно піднявся вгору Й ліг під дощ на пальці стебел. Се тепер вставляти шиби… Від листів будинок стогне. Кіт сидить, чекає риби. А в траві зоріє вогник. Бреше цуцик неохоче У кожусі з реп’яхами Моє серденько шепоче, Більш не […]
Сімдесяті, вісімдесяті, дев’яності… Лишають в полі свої кості. В липневую спеку по тілу мороз – Містами іде український Христос. Спасіння несе він на своїй стопі. Злизати лишається тільки тобі. Ховайся в кімнаті, як чутимеш дзвін. Можливо тоді обмине тебе він. Міновано в місті кожнісінький метр. Дивися ліворуч, праворуч і в […]
Сини мої, мої синочки! Як до лиця вам вишита сочка, А не плямиста камуфляжна форма, Яка сьогодні є для вас вже норма. Коли б хто років десять тому Сказав, що в Україні буде знову війна… війна з бойовиками, які ще вчора нам були братами. Ми б не повірили […]