Користуючись такою можливістю хочу написати свої думки щодо сучасної літератури… Багато сучасних авторів пишуть занадто відверту літературу.В наш час книги як \”50 відтінків сірого\” можливо й доцільні,адже усі ми люди і у кожного свої \”уподобання\”…\”таргани\” в голові. На мою думку,література повинна хоч трошки,але відвертати нашу увагу від нашого сірого,буденного життя,з […]
Есе
206 posts
Хочу бути схожою на маму… Людина, на яку я хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І якщо мами немає вдома ,і ні з ким поділитися своїми проблемами чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли мама мене вислухає, […]
Майбутнє мого села (міста) залежить від мене… Ми не задумувалися над тим,яке буде наше майбутнє,а особливо майбутнє нашого села.Я розумію,що й справді воно залежить від нас усіх,воно залежить і від мене.В наш час люди нічого не цінують,не слідкують за чистотою і порядком свого села.Як то кажуть “Моя хата з краю-я […]
17 серпня 2015р. Мій недільний ранок розпочинається 0 7:00 із ніжних обіймів дворічної донечки Зореслави, яка вночі частенько прибігає зі свого ліжечка до нас із чоловіком. Незабаром чутно маленькі швидкі крочки – це синочок Захарій біжить, зупиняється біля ліжка і, лише після ствердного кивка татуся, застрибує до нас. Найперше […]
Біля одинокої розхристаної берізки так само самотньо стояла покинута Любов… Її безжально хитало різкими поривами вітру і розхлюпувало по краплині усю її дощенту в такт ненаситному і грубому дощу, що ще зовсім недавно так лагідно обіймав її, пестливо даруючи дрібні віддзеркалення щасливого неба. І чим більше хльостало її без того […]
Вони усе забули. Зрештою, ті, хто залишився живий, пам’ятали, але згадки були настільки страшні і болючі, що їх намагалися забути, від них утікали – в роботу, у себе, або до пляшки. Хто мав би розповісти найбільше – вже ніколи і нічого не могли сказати, бо їхні могили були розкидані по […]
Знаєш, воно щоразу так, наче равлик переїв гормону росту: сам виріс, а хатка ні. Ось і вибухає вщент та хатка: на шматки і гострі уламки. Не сховатися в ракушку. Нема її, і все, що так терпілось, виривається. Равлик швидко стухає, плекається нова мушля: шар за шаром, рівень за рівнем. Вона […]
У ЛЮБОВІ ДВА КРИЛА Ані хмаринки в небі – лише височінь і спільна радість від поцілунку. Пам’ятаєш? А я ніколи не забуду той день, коли ти відповіла мені: «Так». Щоправда, тоді бешкетник вітер загравав із нами молодими, куйовдив наше волосся, надував парусиною одяг. Але небо… воно було без хмар. Десь […]
ЦЕ ВСЕ – ЛЮБОВ Вона приходить не очікувано, коли її не чекаєш. І тоді здається, що ввесь і світ і ти разом із нею поринаєте у барвисту казку, за обрієм якої не видно ані кінця, ні краю. Вище і вищу у глибочінь небес підіймають тебе її сильні крила. А воно […]
КОЛИ ТИ ПОРУЧ Ти поруч. Я знаю про це завжди; відчуваю Твій подих, дотик Твоїх рук, які щохвилини тримають мої руки. Ти один єдиний на небесах і на землі. Навіть якби я опустився під землю, там також відчув би Тебе. Ти ніколи не залишав мене. Не знаю6 якби жив би […]
ЖІНКА Я щасливий, що знаю тебе. Сам Бог призначив стати тебе моєю. А ще – серцем землі, хоч саме ти колись створено з ребра Адама, точніше – твоїх предків. Але ім’я твоє досі залишається незмінним: – «Мати всього живого». Твоє серце – від Бога, твоя ціна – більша від перл. […]
Село зіяє пусткою, лупає на мене великими безпомічними очицями-віконцями й волає мертвою тишею. Здається, усе вимерло. Лише вітер завиває де-не-де й переносить тихий шепіт «Хочу хлібця» від хати до хати, а за ним хвостом – розпачливий жіночий зойк. – Сину, потерпи. Потерпи, дитино! – благаю, запнувшись сірою од порохняви та […]
З тендітної дівчини Анна перетворилася на зморену життям жінку. Як це сталося і коли? Хотіла набивати власні гулі, а зіспувала собі життя. Спочатку без нього було дуже добре. Подруги, подорожі, тусня. Все що потрібно дівчині її віку. Безтурботність, ейфорія, безвідповідальність й повна приналежність самій собі. Анна змінювала чоловіків як панчохи. […]
Невідомо, коли це сталося з ним і яка тому причина, але він почав її згадувати. Маленька Анна … Любов, яку не змогли стерти навіть найгарячіші діви столиці. Він знав її мало не з пелюшок. Біляве дівча із чарівною посмішкою і сіро-блакитними оченятами. Він пам’ятав, як вона бігала по м’якій кучерявій […]
Щастя …Несміливі вечірні сутінки легкокрило доторкнулись несподіваним теплом, мимоволі змусивши втішно зітхнути у передчутті чогось доброго і навіть трепетного… Душа по-дитячому сподівалась на справжнє новорічно-різдвяне чудо, тому враз притихла у погляді, що незримо завмер на відстані чогось казкового крізь втаємничене віконне скло… Раптом по той бік вечірньої прозорості з’явилася спочатку […]