-Щось я не пойму (Запитав суддя Кіндрата);- На засідання чому Ви прийшли без адвоката? -Як почну розповідати, Що не”брав”я банк”Карат”;- То зі мною справу мати Не хоче жоден…адвокат(!!!)…
Приїжджайте, діти, до батьків на Паску, будьте з ними разом у цей світлий день, знайте, пам”ятайте ви свій рід, будь ласка, і не забувайте маминих пісень. Родове коріння дасть вам силу жити, жити в цьому світі без вагань, біди, із сестрою, братом будете дружити – не буде на серці […]
У суді Юрко Дубок Лупить себе в груди: -Дайте тільки строк- Виправлюсь я,люди! Мовив річ суддя свою: -Зроблю назустріч кроки- Строк просили-то даю… Вам чотири(!)роки(!!!)…
Із лікарні кум Філон Надзвонює до Мільки: -Скутерів мотосалон Продав учора скільки? -Десять(немає удачі- Гидко збуваються)… -Зрозуміло:значить… Двоє ще катаються!..
Ми танцювали вальс граційно. Мені так легко і спокійно, Бо ти тримав мене надійно. Ти щось шепнув, я не почула. Я першу зустріч не забула, І ту любов, що вже минула, І смак твоєї кока-коли… Ми танцювали біля школи, Куди не вернемось ніколи. Ми танцювали вальс з тобою, Світились юністю […]
-Дивні й нехороші Помисли витають: Чому кругом гроші Гряззю називають? -Забудьте ж,ну-мо, Думки нетямущі;- Адже і грязі,куме, Бувають…цілющі!
Так хочеться твого торкнутись дива, Хоч подихом, хоч порухом долоні, Допоки осінь світиться щаслива, Допоки день останній не холоне. Чужі лишити в небутті цитати, І, відбринівши днем переболілим, Так хочеться з тобою помовчати, І бути, як ніколи, зрозумілим.
Мені уже не треба роздоріжжя, Мій напрям – скрізь, І не потрібний вибір, Завершилась епоха Босоніжжя, Яку дарує всім Четвертий вимір. Хай спокій мають люди І світила Із тягарем довічного Мовчання, Що цьому світу вже До мого тіла, Якщо за душу Програно змагання?
Ходив по ринку голуб-листоноша, Шукав, кому віддати пару слів, Якась мармиза рахувала гроші від виторгу. Палав червоним гнів. Пливло прозоре плетиво мелодій Про біль у серці, маму та село, Стеріг чужі сумки місцевий злодій, Але, на жаль, цікавих не було. В повітрі розчинялася спокуса, Дражнила тінь сполохану мою. Чого Вам, […]
Вечірній вітер спокій клав на плечі І сонце з неба виганяв руде, На дворі чимось бавилась малеча, Що котеня лякалося худе. Смалив якійсь заблуда папіроску З таким апломбом, начебто він цар, Та в погляді його не було лоску І віддавав плебейством перегар. Трусились з перепою щоки сині (нещасний самогонний сомельє…) […]
Ховали світлого поета, День схожий був на негатив, Тремтіли у руках кашкети Й вінками вітер шарудів. Хтось із рідні тримав промову Про дзенькіт рваної струни, Та вислизало з пальців слово, Ходило навколо труни. Куди подітись сиротині? Господар був – нема тепер, Бо він на хмарній бригантині Пливе в морях небесних […]
Не богохульсвуй і не обсуди, Ти цим не накликай на себе лиха, Бо воно й справді підкрадеться тихо Й гостем непроханим заявиться сюди. Не “плюй в криницю”, із якої п”єш, Не завдавай нікому зла і болю, Яму не рий комусь, бо сам впадеш І вже не зможеш вибратись ніколи. Нечистого […]
Не дам думкам своїм польоту. Нащо грішить у пізній час? Ввійдіть тихенько у дрімоту… Де були МИ, нема вже нас. Тепер вже кожен сам собою, Нема обов”язків, питань. Пройшло, як дощ, десь стороною, Лиш запече легенько жаль.. Та це хвилинна слабкість духу, Пройде, забудеться усе…. Слабку кохання завірюху, Десь вітер […]
Вже перший морозець торкнувся річки, А крига так тоненька, нестійка. На серці неспокійно, страшно трішки, Я схожа на осіннього листка. Ступаю крок за кроком обережно, З надією, що річка ця мілка, Можливо, мій цей вчинок легковажний, Але надія надто вже стійка. Тріщить потрохи тонкий ще льодок, Дурне завзятття все ж […]
Вечірнє небо вишите зірками, І кожна зірочка – душа чиясь. І серед них, засвічена є нами, Вона не просто звідкілясь взялась.. Осінній день і кольорові гами… Приречені на зустріч ми були. Та, мабуть, це влаштовано богами, Вони за руки по житті вели. І засвітили зірочку над нами, Рокована дорогу осявать. […]
-На дощ(ще з порога Мовив кум Данило) Крутять сильно ноги (Терпіти-несила!)… * * * -Ніде,куме,дощ не лився (Ваш прогноз не збувся). -Я випадково помилився- В жінчині чоботи взувся!І
Я стою среди степи широкой. На весь мир раскрываю объятья. Предо мною,рекою глубокой, Проплывают забытые братья За моею спиною вечною, Рвут гранаты людские души. А пред былью моею безпечною, Расцветают,как у “Катюши”. “Я солдат и это главное. Я не вправе решать за себя. Я хочу, чтобы вечность славная, Ожидала,внучек,тебя”.
