Я у окна всё жду – ты не приходишь И тянутся минуты, как часы, Меня с ума ты ожиданьем сводишь, Ведь встречи наши – капельки росы, Что душу в зное будней остужают, Даря уют, уверенность покой. Лишь строки те, что мы писали, знают, Как хорошо бывает нам с тобой. Тебя […]
Хоть нет тебя давно в моей судьбе, В альбоме школьном ты с пометкой «было», Я всё же вспоминаю о тебе, Душа ведь ничего не позабыла. Стихи мои, заветное «С.Б» И безответной той любви страницы. Я знаю: счастлив ты в своей судьбе И больше ничего не повторится. Увы, меня не вспомнишь […]
«Коханий, повертайся, я чекаю Тебе з чужої підлої війни. Альбоми наших фото знов гортаю – Про щастя дні нагадують вони. Ти пам`ятаєш, вперше як зустрілись – Тоді скінчився мій шкільний роман, І як твоє кохання в серце влилось, Там замінивши зраду і обман. Як ми з тобою сонце виглядали, Гуляли […]
Сорочку доньці мати вишивала Ще ранньої, досвітньої пори. В нитки шовкові душу виливала, Щоб грали, мов веселка, кольори. Червоний – то кохання незрадливе, Зелене листя – щастя у сім`ї, Жовтогарячий, щоб була щаслива І біди обминали дім її. Проходить по сорочці й чорна нитка, Та тут її найменше є, аби […]
Мабуть, усі ми родом із дитинства: З тієї незабутньої пори, Коли яскравіш зеленіє листя, Тепліше сяє сонечко згори. Коли душа ще мріями багата А сни безхмарні сповнені казок Й тримаючи за руки маму,тата Не страшно нам зробить найважчий крок. Там слово «ЛІТО» означає «ЩАСТЯ» – Три місяці веселощів, забав. Здається, […]
Прекрасна днина лагідна липнева З Землі стирає всяке зло і гріх. Плоди, що Богом свячені із неба Дарує Петропавлівський горіх. Вони зелені, зовсім ще як діти, Пора на землю впасти не прийшла, Та їм велика честь дана зустріти Величне свято це Петра й Павла. Хай ці святі укріплять наші душі, […]
Блакитне небо, золота пшениця – Це символ України: прапор, стяг І ним країна-Матінка гордиться – Він свідком був поразок та звитяг. Як звуки гімну радісно лунали, Народ наш веселився і радів, Серця у грудях щемно завмирали І прапор на флагштоці майорів. Коли тече скорботи, горя річка, Біда не знає літа […]
Син коваля і Матінки-Вкраїни, Бунтар невпинний, вічний «Каменяр», Він підіймав людей з колін, з руїни, З Шевченковим його рівняли дар. Співець кохання ніжний та щемливий Любові щиро душу відкривав: Її він бачив тричі і щасливий У віршах ті кохання оспівав. Він дітям вмів подарувати казку, Талант цей даний був йому […]
З Майдану повернулись ви додому, В Небесне Царство Господа – Отця. Тіла лиш стали прахом, та нікому Не загасити душі і серця. Небесна Сотня – перша на Майдані, Вовік їй Україну берегти. Життя ці були недарма віддані – Коротшає дорога до Мети. Хай знають всі: герої не вмирають, Почесну варту їм […]
Моя Вкраїно, з лона вікового Ти народилась й в світі розцвіла. Багато на шляху зустріла злого, Катована і мучена була. Чи знала ти, здобувши незалежність, Що в дар важкий не назавжди вона, Що широчінь небес й ланів безмежність Покриє чорним саваном війна? Чи знала ти, що траурна хустина Супутницею стане […]
Стих не всегда приходит с вдохновением, Он просит напряжения ума, Тогда как мать с надрывом и терпеньем На свет его рождаю я сама. Я рифмы подбираю как характер, А образы – черты ЕГО лица, А имени подбор так аккуратен, Как выбор бриллианта для кольца. Путь Музы переменчивым бывает, Но и её […]
Налий мені ти філіжанку кави, Поглянь у очі і згадай про те Кохання наше перше, нелукаве, Яке, здавалось, що не одцвіте. Згадай, як вечорами ми бродили Із Кам`янцем прадавнім віч-на-віч, «Під брамою» гарячу каву пили Таку солодку й темну, наче ніч. Зливались губи наші в поцілунках, На них, здавалось, кави […]
Пустив тебе Господь до себе Не на хвилину – назавжди. Тебе від нас забрало Небо, Хоч ми просили так: «Не йди!». Твоїх пісень мажорні ноти Із сумом доль переплелись. Андрію, на старих лиш фото Таким лишивсь ти як колись. «Пусти мене» в ефір злітає, Не вірим, що тебе нема. Тобі в […]
Де ти тепер, моє шкільне кохання? З ким ділиш ночі і проводиш дні? Кому даруєш ніжності признання? Зненацька чом згадалося мені? Ти було невзаємним, та щасливим, Горіла в щасті біля тебе я, У віршах про кохання полохливих Писала я щораз твоє ім`я. Ти не читав, не знав, не здогадався, Шкільні […]
Супермісячна Ніч світлом землю вкриває. Що Матусі-Планеті вона принесе? Може біди веде, може щастям осяє, Та надія в душі лиш на добре усе. В Супермісячну Ніч загадаю бажання На здоров`я, на радість, на тишу і мир, Загадаю собі я шматочок кохання, Щоб легке, мов крило – не важке, як ясир. […]
Цікаво, як стрічають Но̀вий рік За хмарами, де чисто – ні пилинки… Там під ногами а не з неба сніг, В саду Едемськім теж ростуть ялинки. А душі п`ють амброзію-нектар, Їх не тривожить вже земне будення. Для кожної Душі найвищий дар Всевишнього святе благословення. Бува, і там лунає щирий сміх, […]
Ніч розсипала зорі маком, Йде на землю, неначе фея. Світ зустріне під сонця знаком Спас Медовий Чи Маковея. Ранок зір золоті мачини У торбину збере. До смаку Тим вони, що в Раю спочили, І для них буде корж до маку. На землі ж будуть рвати квіти, В Храмі Божому освящати, […]
Чому я пам`ятаю твою дату Четверте січня й згадую тебе, Пору̀ шкільної юності крилату, Прекрасні очі – небо голубе? У нас не бу̀ло ніжних поцілунків, Прогулянок, обіймів, слів п`янких, На свя̀та різні милих подарунків, Сором`язливих дотиків легких. Нас із тобою школа поєднала, В одному класі вчились ти і я. Ти […]