Знов пропливає серпень над землею – Останній літа невблаганний час. З цим місяцем у гості Маковея – Прекрасне свято поспіша до нас Духмяний теплий дух іде від хати, Несе святочну звістку на крилі: Там корж до маку випікає мати, Щоб сяяв на святковому столі. З молитвою до Бога випікає, Додаючи […]
Вже літа пташка майже відспівала Своїх прекрасних радісних пісень. Згадаймо ж тих, кого війна забрала, В один з останніх літніх теплий день. Звичайно, дата це сумна – не свято, Ми ворогів ще не перемогли, Та в серпні це число – двадцять дев`яте Як спомин нам про тих, що полягли. У кожного […]
ДАЛЕКО ЗА СЕЛОМ Далеко за селом, де брак цивілізацій, Де обіймає тиша, скуйовджує чоло. Купаюся в потоці вітрових інтонацій, І так вже добре тут, далеко за селом. Далеко за селом, де рідко ходять люди, Де вільно птах літає не з раненим крилом. Вдихаю жмені щастя, повітря повні груди. Тут ходить […]
ЧОРНИЛЬНІ СЛЬОЗИ І знов чорнилом плаче жовта осінь, І на листах багряних пише вірші: Про наші долі бідні, голі, босі, Про наші душі, що найщасливіші. Який у неї бездоганний почерк, Хоча й виводить дощовим курсивом. І як у неї просто все напрочуд, І водночас все складно і красиво. І з […]
ДО ТВОГО СЕРЦЯ Мені до твого серця так далеко, Душа в колючі терни забрела, І вкрала осінь всі мої лелеки, А біль думки у коси заплела. Мені до твого серця ціла відстань: Не метри, кілометрів тисячі. З дерев опало все пожовкле листя, В них від любові […]
Поділля відкривається красі, Спішить Пегас, не стримуючи лету, У Кам`янець, його чекають всі Закохані в поезію й поети. Він буде знов літати понад хмар І дарувати в дні весни незримо Майстерності пера небесний дар І образи найкращі й точні рими. Поезія – господарка й сестра Сама його уміло осідлала І […]
Нас із тобою доля розлучила, Та, даючи коханню другий шанс, Над нами розкрива, мов ангел, крила Зворушливий та лагідний романс. Зустрілись ми і погляд твій тепліє, Романс дарує ніжності слова І в серці знову жевріє надія Та віра, що любов завжди жива. Ти до руки моєї доторкнувся… Для мене, наче, […]
Привітна, тепла та погожа днина, Весна зрива з землі снігів вуаль… На фото з сумом дивиться дівчѝна, В очах і на душі її печаль. Сльоза зросила личко не від сонця, Душа стражда не від пекучих ран, Весна із сумом загляда в віконце – Кохання обірвав Афганістан. Все почалося зі шкільної […]
Три «зірочки» поставлю між вірша̀ми, Таким собі кордоном розділю Вірш про спекотне літо з споришами І той, в якому чується «ЛЮБЛЮ». Ці «зірочки»-кордони між вірша̀ми, Мов відстань між солдатами в строю. Хоч є вони в житті товаришами, Та кожен територію свою З них має: в кожнім розмір свій і рими, […]
Важкі горіхи падають в траву… Вони – то Серпня головна окраса, І літа домальовує канву Прекрасний день Горіхового Спаса. Панно з горіхів встелена земля, Прощальний килим літа під ногами. Дзвін-благовіст доноситься здаля, Як вість про те, що Бог навіки з нами. Хай зло горіхом котиться від нас, Щоб всі були […]
ічнева та післясвяткова днина Прокинувшись, здригнулася від ран: Знов гірко плаче Мати-Україна – Їй болем став далекий Тегеран. Літак летів до Києва з Ірану Але в Раю завѐршив свій політ, Залишивши в душі скорботи рану – Глибокий, незагойний прикрий слід. Пішли невинні ангели до Бога, Цих душ невинних сто шістдесят […]
Існує в світі жаб`яче кохання. Не вірите? А я вам розкажу, Як Інь безмірно й ніжно любить Яня І не знайти любові тій межу. Янь теж кохає Інь – свою дівчѝну. Вона для нього – жабочка життя. Спочатку вір ростив її, дитину, А потім в них розквітли почуття. «Це все […]
коли доби в минуле потяг рушив і допивала чай остання мить угору поповзла жовтава груша що намагалась сонце замінить ми просто йшли вигулювати тіні ховався за паркан солодкий без і голосів тендітне тріпотіння заповнювало пустку до небес ми знали все всього було нам мало нас не тримали спогади та яв […]
Якщо можеш – пиши, хоч трішки. Двійко слів: як живеш і дата, І листи відправляй хоч пішки, хоч на хвилі морській горбатій, черепахою, вітром, возом, хоч би натяком, хоч луною, Бо інакше я втрачу розум, стану деревом чи стіною, самоти переп’юся лишку, до мовчання піду на страту… Якщо можеш – […]
Будь ласка, подаруй мені троянду З «Майстерні Карамелі» в древнім Львові, Я аромат її вдихну і зна̀йду Слова, тобі зізнатись у любові. Троянда карамельна розквітає, Здійсняє Львів закоханих бажання. Він таїну любові, мабуть, знає, Бо ж бачив не одне за вік кохання.
Летять рокѝ за небокрай: Біжать з гори а потім вгору… Та ти спинися і згадай Про чорні дні голодомору. Як десь в хатині край села Благали діти про окрайчик, Аби хоч крихточку тепла Приніс у холод з лісу зайчик. А мати, з голоду стара, Над ними плакала й благала, Аби […]
Все далі й далі вже луна Майдану, Та «Кача» чорна все іще пливе. Небесну Сотню Богові віддану Згадаємо за мир й життя нове. Згадаємо тих хлопців, що на Сході, Й кого не дочекалася вдова: Вони тепер герої у народі, Їм нині слава й вдячності слова. Хай, що тримає дуло автомата, […]
Шкільні роки полинули у даль, Вже віддзвеніла нота їх остання. Та залишѝли в пам`яті і жаль Й водночас щастя – це шкільне кохання. Я пам`ятаю очі голубі… Тьмяніло перед ними навіть небо… Як не могла зізнатися тобі, Що весь мій світ, моя душа для тебе. Як знов над віршем ставила […]